Чому тернопільські двірники сніг називають ледачим дощем

Я з дитинства відчуваю своєрідне хвилювання перед свіжим покривом снігу. Ніби вступаєш в якийсь новий світ, і всю тебе пронизує радість відкриття, першого зіткнення з чимось чистим, незайманим, незнайомим. Вкотре б не переживав це почуття, щоразу, як вперше.

Хлібороби тішаться, що сніг цілющий, поїть землю, віщує високі врожаї і  затримують його в полях.

Запитую у двірників чи захоплюються вони цією білою ковдрою?

– Дуже гарно, – кажуть. – Але ми  сніг називаємо ледачим дощем. Мало того, що лежить,  так його ще доводиться з місця на місце перетягувати, цю красу на снігоочисні машини навантажувати. Але як без нього взимку? – вже запитують мене.

А ніяк! Бо як же відчуєш   цю дивовижну пору ? Вона ж сніжинками цілується! Ідеш, нема живого місця, – вся зацілована! Ці пухнасті пластівці, ні, небесні саламандри, міріади зірочок, які не вловиш, створюють відчуття казки, бо своєю білою пеленою з  біленьких  ниточок і вузликів укутують світ, перетворюючи його недосконалість на   диво.  Дивлюсь вгору  на цю білу фіранку в дрібних візерунках , вона не падає, вона хвилюється, то вище, то нижче  і блищить. Переливається, як північне сяйво,   та ще й  співає. Прислухаюся до  ледь вловимої  неповторної мелодіїї і вона мені  навіває спогади. Підставляю долоні:сніжинки, як маленькі частинки пам’яті-  падають  і тануть, поступаючись місцем  новим. Забирають  тривогу і сум, залишається радість вологої цяточки, яка на сонці виблискує веселковими кольорами.

Люблю цей час, коли  небесні жорна  такі щедрі на мливо.  Вдивляєшся в простір і крутиться голова, вже не холодне петльоване борошно падає на тебе, а ти піднімаєшся йому  назустріч   і не можеш стримати в собі відчуття польоту,  яке залежить від рясноти білих мух. Чим  густіший потік, тим швидше летиш  і, ніби, з висоти бачиш як круглими боками земля повертається навколо сонця, несучи нас  до весни. Бо за зимою обов»язково настає літо. І не було б воно таким солодким, якби ми  не пережили цю дивовижу   білої холодної і такої прекрасної королеви- володарки казок, господині хуртовин,художниці фресок по склу.

Людмила ОСТРОВСЬКА