Чи отримає 100-річний Стефан Бойчук з Тернопільщини земельну ділянку

Стефан Бойчук  із села Росохач Чортківського району у свої 100 років хоче отримати земельну ділянку. Упродовж двох років він бореться за своє право, проте бюрократія залишається непохитною.

100 років Стефану Бойчуку виповнилося 24 червня.

– Я себе зараз почуваю так само, як і тоді, коли мені виповнилося 90 років, – каже Стефан Бойчук.

– Від когось чув, що ті, хто пройшов фронт, екстремальні умови, зазвичай, довгожителі, – додає його внук 51-річний Володимир. – Дідо завжди мав проблеми з тиском, але аж у 100 років його тиск внормувався. До того в нього було три інфаркти, два з них – обширні.

Родина Бойчуків перед Різдвом захворіла на коронавірус. Внук переніс найважче, а от дідуся вірус минув. А можливо він переніс хворобу у дуже легкій формі.

– Моєму чоловікові 51 один рік, – каже Ірина, дружина внука. – І в нього ще живий дідо. Знаєте, у такому ж віці у декого навіть батьків немає. Мені було 39, коли моя мама померла.

– Наш дідо ніколи не намагається драматизувати проблеми в житті, – продовжує Володимир. – Він завжди дбав про дітей, внуків і допомагав іншим. Не хотів нічого змінювати чи оновлювати в себе.  Завжди віднікувався, мовляв, в мене все є. Якось кажу: «Діду, давайте купимо нову сорочку». А він лише віджартовується: «Я тих сорочок маю повно». Наш дідо має дуже добрий характер. Мені ніколи від нього не перепадало, хоч я був дуже нечемним і робив збитки.

Два роки тому Стефан Бойчук похоронив свою дружину Павліну Захарівну. Їй було 87 років. У шлюбі прожили 48 років.

– Вони завжди трималися за руки, як молодята, коли лягали спати. –  розповідає Ірина. – До останку так. Що це було?  Любов, прив’язаність, страх  смерті чи вони  боялися втратити одне одного? Десь 8 років тому бабка пішла до магазину, а дідусь залишився сам вдома. Він чекав її. Як пройшов той час, коли вона мала повернутися, то пішов її шукати. Тим часом бабка поверталася з магазину іншою дорогою, де зустріла багатьох знайомих і з кожним ставала до розмови. Коли вона повернулася додому, а в хаті зачинено і не горить світло. Вона подумала, що щось сталося, прикликала сусідів, щоб вони помогли відчинити двері. А тут іншою дорогою додому повертається дід.

– Дивлюся, на подвір’ї повно людей, – сміється Стефан Бойчук. – Двері не можуть відкрити, всі гримають. Я подумав, що щось з бабою сталося. Глянув, трупа нема. Питаю в  людей, що сталося. А баба мені відказує: «Я тебе шукаю». А я їй: «А я тебе».

За селом є шматок землі, що заріс хащами. Ще два роки тому Стефан Бойчук подав заяву, щоби взяти цю землю під садівництво. Наприкінці 2019 року сільська рада надала дозвіл. Вони не відмовили учаснику Другої світової війни та інваліду першої групи. Щоб виготовити всі документи та пройти експертизу, минув певний час. І згідно указу, який видав президент у 2020 році, ця земля перейшла до Чортківської міської об’єднананої територіальної громади. Тому рішення сільської ради стало вже неактуальним для керівництва Чорткова.

– Не зважаючи на те, що  Держгеокадастр видав позитивний наказ, на сесії міської ради депутати утрималися. – говорить Володимир Бойчук. – Ми подали позов до суду.  Якщо вже на те пішло, то вони мають нам просто відмовити, а не гратися в котика і мишки. Кодекс каже, якщо є державна експертиза, то нема підстав відмовляти людині. Позиція мерії, що ця ділянка має бути під комерцію. Якщо всі вважають, що ця земля має бути комерційною, то проголосуйте «проти». Чесно і відверто проявіть свою позицію. Натомість депутати утримуються. Гадаю, що вони чекають смерті заявника. Тому і тягнуть.

Чи дозволить місцева влада Тернопільщини отримати землю 100-річному дідусеві, учаснику Другої світової війни, інваліду першої групи? Наразі це питання залишається без відповіді. Міський голова Чорткова відмовився коментувати цю ситуацію.

 Читайте також: “Жінок люблю. Навіть зараз заглядаюсь на молодиць”, – 100-річний житель Тернопільщини