“Стрункі, невисокого зросту і симпатичні”, – мандрівник-блогер охарактеризував дівчат Тернопільщини

Відгук туристичного блогера після відвідин Кременця (подаємо текст без змін)

“Хто не знає про Кременець? Підніміть руки! Це місто-легенда, це фортеця над містом. Місто з хитрою історією.

Першою справою у нас було поселення у Панорама Кременец, навіть на перший погляд, креативне місце для відпочинку. Акуратний номер з усім необхідним вселяв надію на добрий відпочинок після прогулянки містом. А де можна дізнатися про історію міста? Правильно, в музеї. Музей, котрий платний, 10 грн. А якщо хочеться щось сфотографувати – дай 20 грн. Це одразу насторожило. І справдилося. Бо експозиція була ще та, з опудалами, з “цікавими” інсталяціями ще з часів СРСР, типу “Червона Армія визволяє місто від польських окупантів”. Коротко – вчорашнє слово музейної справи. У місті багато церков, в основному православних. Одразу розумієш, що знаходишся за кордоном бабці Австро-Угорщини і мандруєш територією іншої імперії – Російської. Бородаті батюшки тут не екзотика. матушки спілкуються виключно рафінованою російською.

По монастиру короткими перебіжками пересуваються якісь підозрілі типочки кримінальної зовнішності. Цікаво, чи СБУ сканує “вміст” цих форпостів рускава міра? Але включивши режим буддиста, ми помандрували далі, пережовуючи побачене і співставляючи дати побудови храмів і приходу сюди російської імперії… Кременець нагадує чимось Кам’янець-Подільський. І той, і другий розбудовувалися поляками, і той і другий були певний період в складі Російської імперії, що наклало сильний відбиток як в розвитку міста, так і в менталітеті місцевого населення.

Якимось дивним рухом партійного вождя свого часу Кременеччина як елемент Волині ввійшла до складу галицької Тернопільщини. Від тоді Тернопільщина навіть в електоральному плані дуже різна, часом кардинально різна. Але спільні роки в спільних злиднях роблять свою справу і тепер ця різниця з вікон автобуса особливо і не примітна. Але у спілкування з місцевими людьми було почуто таку сентенцію, що в Тернополі (як адміністративному центрі) особливо не жалують Кременеччину, наводилися певні аргументи. Щось із тим треба робити, делікатно, але наполегливо. А місто має колосальний потенціал як для області, так і для країни. Ходимо ми так по території фактично зруйнованого замку і думки гадаємо. Хто цікавиться замками, той поїде до Німеччини чи Чехії. Що зробити тут? А в межах замкових стін зробити модернову трубчату конструкцію з мультифункціоналом, як, наприклад, в Мілленіум парку в Чикаго і проводити там щорічні елітарні дорогі (не елітні 😊 ) фестивалі класичної чи джазової музики під відкритим зор’яним небом Кременця. Тим більше, що туристична інфраструктура в місті є. Не просто є, а на належному рівні! Панорама Кременец ввечері при зірках, які проглядають через освітлення території нагадує креативний простір високого смаку. Тут ви не побачите проявів побутового кітчу. Тут газон в ідеальному стані.

Усюди є дитячі майданчики, навіть поруч з фітнес-залом. Водойма в цьому комплексі надає елегантності і шарму усьому закладу. А якщо довідатися, ЩО було тут до побудови “Панорами”, то починаєш сильно поважати власника закладу. В місті є ще кілька готелів, там ми не були. А от “Панораму” ми рекомендуємо не як спеціалісти по готельній справі, а просто як туристи, що їздять і маршрутними ПАЗіками. Будете в Кременці – завітайте сюди, обов’язково з дітьми. Кременець – студентське місто. І що цікаво, дівчата там дуже і дуже характерні, як характерні вони і в інших місцях Тернопільщини. Тут вони стрункі, невисокого зросту і симпатичні. Є така особливість :-)”

За матеріалами Transimperia. Photo credit – Transimperia.

Джерело: ternopil.te.ua