– Їду завжди до Тернополя з великою радістю. З 1979 року проживаю в Києві, а до цього у Тернополі три роки працював в обкомі комсомолу, після Чортківської районки. А ще Суходіл з рідною сестрою Ориславою та родичами, Гусятин, море друзів, батьківські могили – це все моя Батьківщина. Співпрацюємо з Василем Дунцем, свіжа пісня на підході. А ще – чергова,восьма книжка моя в роботі. У родича день народження, а я давно вже з ним не бачився. То ж багато питань, сподіваюся, все заплановане встигну зробити.
– А нова пісня «Чортківська офензива»? Мені наш Василь Дунець давав її слухати, мурашки по спині від енергетики слів і музики про таку визначну подію сторічної давнини…
– Якогось літа я потрапив на реконструкцію Чортківського наступу у цьому райцентрі. Ми ж нічого про це не знали. А тут, з’ясувалося, була одна з найвизначніших наступальних операцій , що здійснила Українська Галицька Армія у червні 1919 року під час польсько-української війни. І назвали її Чортківська офензива,тобто наступ. У попередній мій приїзд ми зустрічалися з начальником Департаменту культури нашої ОДА паном Шергеєм і Григорій Платонович сказав, що тут благодатний грунт для історично-патріотичної пісні. Я дуже перейнявся цією подією. Уявляєте, 25 тисяч українських солдатів і офіцерів примусили відступити по всій лінії фронту 40-тисячну польську армію, добре озброєну і підсилену французами. Слова відразу написав, а найкраще патріотичний дух може передати в музиці мій давній друг Василь Дунець. Ви слухали робочий варіант. До літа, до цього Всеукраїнського заходу, що має відбутися в Чорткові, ми створимо пісню гідного звучання.
– І пісня, і слово, як і волелюбна душа нашого народу ніколи , ніким не були завойовані. А в гібридній війні проти ворога не тільки військова техніка є зброєю. І мистецтво стає на прю з ворогом за цілісність України, бо народжується воно з нашого бунту і спротиву насиллю.
– І пісні звучать про те, що болить.З ними легше повертатися в дійсність, ці твори і як молитва, і як покута-«Небесна Сотня», «Плач, Україно, плач», «Стій, враже, згинь, враже» , «Не продай Україну зайдам», тепер «Чортківська Офензива». Я сприймаю ці ваші твори як яскраву пісенну публіцистику.
-Мене в Україні ототожнюють із співцями кохання, жіночої краси, материнської величі, високої любовної лірики. Пишу, що відчуваю(сміється). Але тепер переважив у мені автор політичних пісень. Це, направду, своєрідна реакція на час і на події. Але в кожній з них я намагаюся пропагувати віру в краще, в торжество життя, нашої перемоги.Бо людей треба підтримати духовно.
– А як ваш Суходіл поживає? Там тепер об’єднана територіальна громада. Чи децентралізація влила в нього свіжу кров?
– Життя спонукає знаходити нові форми співіснування, наповнення державної казни. Село об’єдналося з селищем Гусятин. Молодь працевлаштовується в містах, за кордоном. Сумно це констатувати.Час не милостивий до села. Але люди загартовані, де хто може- заробляють, будуються. Мій племінник Ігор Галябарда став війтом у селі. Основне – обробити землю, щоб отримати урожай.
– Може там маєте паї?
– Ні, не маю.
– Я б здавав в оренду краще. Продаси – вже не твоє. Мій друг з Коцюбинців Степан Коціра орендує в людей паї, обробляє землю, ділиться доходами.Пайовики продовжили з ним контракт ще на 7 років, бо він господар!
– Колись за любов до землі – на віз і в Сибір пакували…»України нема, тільки віз на Сибір», як пише поет, мій візаві.
– А воно чогось і сьогодні ще відгомоном залишається. Ми ще того Сибіру не перемогли, він морозом нам дихає в спину. Будемо і далі з ним боротися, така, видно, наша доля.
– Тепер, мабуть, час стає джерелом натхнення,чи що для поета є визначальним у періоди отакого сум’яття: не тільки воєнного, в й передвиборчого?
– Я пишу і не звертаю уваги на цю жабомишодраківку, як сказав колись давній поет . Ніколи не ділив життя на «від виборів –до виборів».
Дотримуюся двох правил, яких навчила мати: не вбий і не вкради. Я живу у цьому світі і хочу зробити його добрішим і кращим, наповненим надією , що все так не буде, а буде краще.
– А вам не пропонували попрацювати на когось із кандидатів, бо суцільний рік виборів попереду…
– О! Майже на кожних виборах, але я на це не ведуся. Це мій принцип. А може мало платили!(сміється). Вибори закінчуються, можновладці змінюють один одного, а життя триває…
– А може хтось замовляв вам текст пісні про себе коханого?
– Я тільки сприймаю такі замовлення, як от від пана Шергея про написання твору «Чортківська офензива». Бо я дихаю тією історією, я живу нею, це мені дуже близьке… Ще замовляв сам Василеві Дунцю пісню до 40-річчя мого шлюбу. Він за одну ніч написав музику. Оце такі замовлення мені до вподоби.
– Тому що вони не українці. Звання народних не завжди відповідає духу тієї землі, на якій вони живуть чи жили. Це відбувається в одних від жадоби грошей, щоб урвати щось від такої акції, а другі прагнуть, щоб хоч хтось послухав їхні недолугі пісні і виконання.
– Маєте рецепт, як поставити перегородку сміттю, щоб воно не потрапляло в душу, і яким чином у ній затримати насіння надії, віри, любові, оптимізму, щоб воно проростало і множилося?
– Сміття треба вимітати з хати і спалювати. Для цього треба не просто мати віника, а важелі впливу. На жаль, у нас нема законів таких, які б застерегли від непотребу. Засоби масової інформації повинні формувати високу планку повідомлень, пропагувати мистецтво високого гатунку. А якось це все відійшло у неформат. Чим ми, митці, можемо зарадити: бути чесними , писати так, як відчуваєш, бачиш, розумієш. А ще любити свій народ, свою культуру, мову , землю, свою велику і малу Батьківщину: Тернопіль, Гусятин, Суходіл.
– А ще кажуть, що плани, бажання, мрії допомагають налаштовуватися на оптимістичний лад і бачити перспективу. Чи є у вас щось заповітне, чим можна було б поділитися з нашими читачами?
– Поки людина мріє і планує, вона живе. Хочу ще написати кілька пісень, які брали б так за душу, як «Яворина». Хочу до свого 70–річчя зробити концерт в палаці «Україна». А ще готую нову збірку пісень “Моя душа для вашої співає”, яка? cподіваюсь,невдовзі побачить світ у Тернополі у видавництві Тернопільського економічного університету за сприяння ректора і справжнього патріота нації Андрія Крисоватого…
Людмила ОСТРОВСЬКА
Пальне дорожчає, електроенергія для підприємств зростає в ціні, а громадський транспорт по всій Україні опиняється…
Слідчі Тернопільського управління СБУ зібрали доказову базу на ще одну пособницю ворога, яка добровільно співпрацює…
Страх смерті в армії ніби легалізований, але такі розмови не популярні, їх стараються уникати. Зазвичай…
За процесуального керівництва Тернопільської обласної прокуратури викрито мешканця Тернопільщини, який ввозив з-за кордону транспортні засоби…
Чи можна «виїхати з мови», чому важливо зберігати внутрішній баланс і як змінилося обличчя тернополян…
Поки багато українських міст уже переглянули тарифи на проїзд, Тернопіль кілька років намагався втримувати їх…
