На Тернопільщині бузько чекає повернення коханої попри те, що вона його зрадила

19 березня повертаються з теплих країв на батьківщину лелеки, іменовані по-народному бузьками. У в селі Шманьківці вже шосту зиму поспіль живе-проживає бузько Артур і вже втретє навесні дожидається з вирію лелечиху Алісу. – повідомляє ЧортківCity

Ця історія навіть більш ніж романтична. Бузько Артур, тоді ще без імені, прибився на подвір`я сільського ветеринара Івана Підкови чистісінько спонтанно – його з роздертим крилом принесли додому, аби підлікувати, син та внук «доктора Айболитя». Довелося ветеринарові пташине крило підшивати.

Бузьок одужав і – залишився. Кажуть, навіть пробував відлетіти, та ненадовго: вже за два тижні повернувся. Чи то травма крила завадила льоту, чи від тепла, турботи й гостинності тих, хто його приручили, не зумів відірватися.

Одне слово, оселився спершу в хліву, відтак – в гнізді на господаревій хаті, вдало доповнюючи собою загальну картину. Адже на садибі Івана Підкови в Шманьківцях, де на фронтоні будинку яскріє зображення підкови, справді мальовничо: там і штучні бузьки в садку перед будинком, інстальоване гніздо над годівницею з пташиним кормом. А що вже різних забавок – не надивитися: «бджоли», «поросята» із пластикових пляшок та бутлів, лебеді і навіть возик з автомобільних скатів.

Оселився там лелека, ставши беззаперечним «цвяхом програми» поміж всієї живності, а дітвора назвала його Артуром. І вже через три роки самотності птах дочекався свого щастя – його парою стала лелечиха Аліса. Зустрілися бузьки якось влітку, ближче до осені, тож потомства вивести не встигли – відлетіла Аліса зимувати в теплі краї. Артур віддано дожидався її з вирію. І – невимовно тужив. Проте недарма, бо вона повернулася.

Знову парувалися. У сюжеті, відзнятому телеканалом 1+1, власкор ТСН по нашому регіону Світлана Павук влучно переповідала за кадром побачене: «Майже одразу пара взялась клекотати. Потому Артур трохи нагримав на Алісу. Вона, схоже, образилася і не підходила до нього. Утім, врешті вони помирилися. Господарі певні: у пари медовий місяць».

Бузько став турботливим, хазяйновитим, неухильно дбаючи про свою половинку. Швидко згасло тепле літечко, настала пора прощань.

До теплих країв Артур з Алісою не вирушив, знову залишившись дожидатися її вдома. І …вона йому зрадила, повернувшись торік з іншим обранцем. Поселилася лелеча пара метрів за двісті від Підковиного подвір`я в старому гнізді, куди здавна прилітали лелеки. Аліса за звичкою навідувалась до їх спільного з Артуром дому, щоб підживитися. Господарі ж вперто відганяли зрадницю. Не міг простити й бузько – невимовно тужив.

Перезимував цьогорічну зиму в господаревій стайні. А сьогодні, в день прильоту бузьків, каже Іван Підкова, перебрався бузько до отого віддаленого гнізда, куди ймовірно повернеться Аліса. Може, сама? Може, до нього? Сподівається птах на щастя, тужить і сподівається.

Анна Блаженно

Фото Ореста Лижечки