Чому деякі тернопільські чоловіки при людях кричать на своїх дружин

Біля терміналу  одного з тернопільських магазинів в пообідню пору стоїть пара. Ніхто б не звертав уваги на людей, які поповнюють якісь рахунки, якби не було чути наказового тону чоловіка.

– Не спіши! – Гучно з притиском каже він.

Йому – десь 35-40 років. Високий, чорнявий, симпатичний. Тримає на руках дворічну дівчинку. Дружина – приблизно на років 10 молодша білявка. Доглянута, одягнута модно, з макіяжем. Читає щось із папірця і вводить на екрані цифри. У неї тремтять руки.

– Не спіши! – нависає над нею чоловік.

Дружина повторює дію в терміналі. Наново набирає потрібні цифри. Помиляється.

– Не спіши, кажу! – вже голосно крикнув чоловік.

Дружина питає, чому він на неї кричить. Голос у неї дуже тихий.

– Просто так, – відповідає чоловік. – Через те, що ти – мене дістала!

Дитина починає плакати.

– Зараз вже підеш до свої мами, – знервовано намагається заспокоїти дівчинку тато. – Почекай!

Цікаво, а як у цих молодих людей починалися стосунки? Чи каже цей чоловік своїй дружині слова любові? Чи говорить, що вона – красива? Чи відчуває ця жінка свою важливість і потрібність у його присутності? Чи захищена вона і дитина? Чому у нього така агресія і нетерплячість? Що його розчарувало у цій тихій жінці? Чому – у її рухах і голосі така невпевненість? Чи є майбутнє у цієї гарної, на перший погляд, пари? Що з цих стосунків візьме для себе маленька дівчинка, яка плаче у магазині?