Серед ночі тернополянка просила незнайомого молодика підвезти її до вокзалу

От мені що цікаво – який сенс від нічних поїздів, якщо на них нереально дістатися у файному місті Тернополі? Вчора їхала на вручення премії у Вінницю, квиток на 4.04. Прокинулася чемно о пів на третю, в 3 почала викликати таксі. Сім служб таксі – сім!!! – після довгих рінгтонів і залишайтесь на лінії – повідомили, що в моєму районі машин нема. Ну то най би приїхали, у них же колеса є!!!

Тоді я натягла наплічника і вистрибнула в ніч. Думала, може біля церкви Йосафата є, там удень постійно штук п’ять стоїть. Не з твоїм, Ганю, щастям… Між тим до потяга лишалося 20 хвилин. Рятівна думка – а що як біля нічного клубу “Марципан” щось є? Ноги в руки – і крос! Добігаю захекана, там п’янюща молодь і – о щастя! – якийсь хлопчисько курить біля відчиненої автівки. Я до нього – чувак, поможи, до поїзда 10 хвилин! Він – добре дитя! – та сідайте. Як же ми мчали-мчали – і домчали! Я було до гаманця, він: «Та біжіть уже!»

І я побігла! Біжи, Форесте, біжи!

Вскочила у потяг, двері зачинилися, але питання залишилося.

Таксисти, чи часом не офігіли?! Міська радо, яка видає таксистам дозволи, я розумію, у вас власні автівки, але ж йолки-палки, що це за місто у нас дивне, коли таксисти не виконують своєї роботи – водії автобусів, до речі, теж, після 9 доїхати додому нереально!?

У нас що, такий капець мегаполіс? Чи треба два «счьотчіка», шеф? Та з мого дому дійти пішки до вокзалу – 35 хвилин! А бігом ще швидше. Але от халепа – страшно вночі, знаєте, ліхтарів же нема…

Ганна ОСАДКО