Тернополянин розповів, як уночі роздягнув до трусів двох гопників

Попри те, що Тернопіль місто не таке вже й велике, тут інколи багато років можна не пересіктися з кимсь із знайомих. Ось і з ним ми колись сиділи за однією партою, а після того не бачилися майже 20 років. Аж недавно зустрілися на Театральному майдані. Вирішили посидіти у кафе, згадати минуле, поговорити про сьогоднішнє.

Слово за словом, дійшли до обговорення місцевих новин. То якогось неадеквата затримали на дитячому майданчику з пістолетом, то ще якийсь вистрелив у поліцейську, щоб просто полякати. І тут я поцікавився його думкою щодо легалізації зброї.

А він мені розповів один випадок. Робота у нього така, що доволі часто доводиться повертатися додому уночі. Тому придбав травматичний пістолет. І однієї ночі перестріли його на Алясці троє молодиків. Попросили закурити. Знайомий мій палити почав ще у школі, але з хлопцями цигарками не поділився. Принципово. Тоді у них виникло бажання скористатися його мобільним телефоном, щоб кудись зателефонувати.

– Ні, хлоп’ята, – відповів він. – Не хочу я потім бігати за вами по усьому мікрорайону.

І тоді один з трійці витягнув з кишені щось доволі схоже на ніж. Мій знайомий, у свою чергу, продемонстрував пістолет. Коли на вулиці темно, то не дуже відрізниш травматичний від бойового. Один з юнаків виявився метикуватим і доволі швидким – миттєво зник у пітьмі. Двоє – не встигли.

Мій знайомий культурно, через будь-ласка, попросив їх зняти штани. Хлопці послухалися. Він залишив їх лише у спідній білизні і спокійно пішов далі. Штани викинув у найближчий смітник.

– Як бачиш, –  підсумував він, зброя інколи не завадить. – Тут питання в іншому. Вона буде у багатьох. Ось був би пістолет у когось з цієї трійці, хто знає, чим би усе закінчилося. Бо я при будь-якому розвитку подій таки б не вистрелив. Людське життя дорожче за телефон чи гроші. А ось чи не натиснув би на гашетку хтось з них, щоб відібрати у мене кілька гривень – це ще те питання.

Ми розійшлися, сподіваючись, що наступна зустріч буде швидше, ніж за 20 років. Але я тепер постійно думаю, то таки давати людям зброю чи ні?..

Марко КЛЕВЕЦЬ, блогер