У цій тернопільській лікарні старим духом пахне

WestWorld, Тернопіль edition. Дія проходила в 4 корпусі обласної лікарні. В холі совкового зразка стоять два кавові автомати, думаю, Android 7.1. Хворий на інвалідному кріслі розказує, що один апарат краде гроші і не видає кави, бо нема стаканчиків. Але якщо копнути апарат і підставити стаканчик з іншого апарату, то можна полегшити страждання апарата від паталогічного кавотримання. І тут до того корумпованого апарата підбігає жіночка з провінції, склала паперові купюри в три рази, як то роблять в церкві, вкладаючи їх в ємкість для пожертв. Кавовий автомат від такої наївної безпосередності жіночки просто ошалів, подумав і… віддав завернуті в приплюснуту трубочку гроші. Совість заграла! Автомати також мають душу. А ви берете і кажете…

Дух совка в лікарнях, як привид в расовому зАмку. Ніби заклад шанований, лікарі ошатні бігають з Айфонами коло вух, а підлогу миють дерев’яною шваброю з кавалком сорочки колись померлого клієнта. Або інтер’єр лікарні пам’ятає запах совнаркома охорони здоров’я, зате окремий профільний кабінет вже облагороджений шпаклівками і латексними фарбами євроремонту. Але в тому кабінеті шаманить лікар зі снопами іскорок в очах від щойно випитої, ретельно виваженої дози дорогого коньячку. То-то все просить напалм медичної інквізиції!

В тому ж 4 корпусі губернської лікарні є туалет. Унісекс. Один для всіх: і для жінок, і для неповносправних громадян на колесах, і хлопчиків, і свідків Єгови… Виходиш після миті роздумів з кімнатки, а попри тебе в туалет влітає жіночка гренадерської комплекції в білому халаті, дивним способом нагадує великі хмару з макіяжем. А ти миєш руки і думаєш про штучність гендерного сепаратизму.

Тарас ХЛІБОВИЧ