Назву якої вулиці не розуміють гості Тернополя

Пообіддя у центрі Тернополя. На вулиці Руська, біля «Зеленої церкви» обмаль людей. До чоловіка, який сидить на лавці, час від часу підбігає струнка пенсіонерка з короткою стрижкою і фарбованим каштановим волоссям. Щоразу питає, чи цією маршруткою будуть їхати. Жінка метушиться, спішить. Чоловік же повна протилежність – сидить спокійно, без зайвих рухів, у внутрішньому спокої. Спочатку може здатися, що вони – пара. Проте з акценту зрозуміло, що швидше за все родичі. У пенсіонерки явно не тернопільська говірка.

– Може оцим поїдемо? – нетерпляче показує жінка на маршрутку № 15. – Пише – вулиця Злуки.

– Ні, нам не підходить, – відповідає чоловік.

– А що це означає Злуки? – перепитує його жінка. – Називають вулиці, що не зрозумієш. Що за назва така?

– Злуки – це з’єднання, – пояснює гості молода жінка, що стоїть поруч.

– То чому б не назвати вулицю З’єднання, а не Злуки? – невдоволено перепитує пенсіонерка. – Щоб розуміли люди. Що це таке – злука?

Молода жінка не відповіла нічого.

– Українську мову треба вчити, – сказав гості чоловік, повагом встаючи з лавки.

– А чим звідси доїхати до базару? – звертається пенсіонерка до когось із пасажирів.

Люди показують на маршрутку № 13, яка під’їжджає до зупинки. Жінка миттєво побігла до дверей. Її супутник без поспіху і сум’яття спокійно попрямував за нею.