Більше серед бомжів чоловіків. Чому, не знаю. Жінки швидше вмирають. Я шість років в Одесі бомжував, то там люди зимою вмирали, штабелями лежали. Не хочу навіть ворогові такого життя, як я маю. Але я повністю вільний.
Ігор Вольський каже, що більшість безхатьків зневірені у житті і в людях, проте він вірить у Бога.
– Молитися не вмію, але кажу: «Господи, прости грішного мене», – продовжує. – І все. Кожного дня. Чи біля церкви йду, чи просто так, кажу: «Господи, прости і сохрани». Бо я розумію, що все одно колись буду там, але де я буду там?
Знаю, що смерті не можна боятися, бо воно так, життя пройшло. Боюся смерті, бо не знаю, що буде потім. Ніхто не знає. Ми не знаємо, де ми були до нашого народження. Так само не знаємо, де будемо після смерті. І що таке життя вічне? В церкві говорять про вічне життя. Може це інша форма життя?
Пальне дорожчає, електроенергія для підприємств зростає в ціні, а громадський транспорт по всій Україні опиняється…
Слідчі Тернопільського управління СБУ зібрали доказову базу на ще одну пособницю ворога, яка добровільно співпрацює…
Страх смерті в армії ніби легалізований, але такі розмови не популярні, їх стараються уникати. Зазвичай…
За процесуального керівництва Тернопільської обласної прокуратури викрито мешканця Тернопільщини, який ввозив з-за кордону транспортні засоби…
Чи можна «виїхати з мови», чому важливо зберігати внутрішній баланс і як змінилося обличчя тернополян…
Поки багато українських міст уже переглянули тарифи на проїзд, Тернопіль кілька років намагався втримувати їх…
