фото - з вільних джерел
Їду сьогодні тролейбусом № 11. Заплатила кондукторові, взяла квиток і дивлюся на примерзлі калюжі за вікном. Думаю, чи не померзнуть цими днями квіти на грядках, які вже почали пробиватися із землі. Раптом чую за спиною, що пані кондуктор щось перепитує пасажира кілька разів. Не розуміє, що він відповідає. Прислухаюся і я. Чоловічий голос:
– Надгробне.
Думаю, мабуть мені учувається. Кондуктор ще раз перепитує пасажира, що в нього на проїзд. Він відповідає уже голосно і чітко:
– Надгробне!
– А, посвідчення. – починає сміятися кондуктор. – То ви так називаєте?
– А як ще називати? – сміється чоловік. – Нам вже ближче туди – до заходу.
Кондуктор затримується біля дотепного пенсіонера. Розговорилися. Балакають про ціни, пенсію і життя. Пасажир встає і підходить до дверей. Бажає їй гарного дня. Повертаю голову і бачу, що він акуратно одягнутий. Нові сині джинси, чорна куртка, кашкет, сумка через плече. Добре виглядає, як для людини, яка носить “надгробне посвідчення”. Тролейбус зупиняється. Пані кондуктор, широко усміхаючись, іде вперед по салону.
Наталія ЛАЗУКА
Під Тернополем століттями існували підземелля, про які й досі ходять легенди. Історики підтверджують, що під…
Зоряні Казмірчук 18 років. Вона навчається на правового журналіста у Тернополі і працює баристою. Але…
На Тернопільщині затримано директора психоневрологічного будинку- інтернату, який, за даними слідства, систематично відправляв мешканців закладу…
Прокурори Бережанської окружної прокуратури заявили позов до недобросовісного місцевого забудовника, який ухилився від сплати пайової…
З липня перегляд тарифів на водопостачання та водовідведення став загальноукраїнською тенденцією. Причина однакова для всіх…
https://www.youtube.com/shorts/mzOJ5FcYHpI Фенікс, який нарешті злетів. Моя історія в "4.5.0". Коли вперше взяла до рук зброю,…
