Злодійка виштовхнула з тернопільської маршрутки пасажирку, яка помітила, що та намагається вкрасти

Ох, не люблю такі моменти, після яких якось аж нудить від злості й відчуття бути ошуканою. Зрозуміє кожен, у кого хоч раз щось колись крали. Навіть думати не хочеться, але з голови якось не виходить.

Зупинка “Залізничний вокзал”. Як завжди пасажирів купа, бо всі хочуть влізти в останню маршрутку. Вже темно і холодно, але одна жінка зняла кофту і повісила її собі на руку.

” Гм…гаряча кров”, – подумала я і обійняла свою сумку, наче так тепліше.

Приїхала маршрутка і біля дверей одразу сформувалася купа охочих їхати додому. Водій повільно рахує гроші, аби себе не обрахувати. Люди човпуться на сходах.

Помічаю “гарячу жінку” перед собою. І раптом, рукою, яку вона накрила кофтою, вона відкриває повільно блискавку сумочки пасажирки, яка стоїть на сходинку вище неї…. Я відвисаю. Якусь секунду туплю від обурення. Потім мене аж прориває:

– А що це ви робите?!

Та швидко відсмикує руку назад. Жінка, чию сумку хотіли обшнирити, оглядається і все розуміє.

– От, зараза! Ти подиви!

Злодійка різко виштовхує мене з маршрутки і втікає в натовп.

– Що сталося? Що таке? – зчиняють галас інші пасажири.

– Сумку мені розщепила гадина, хотіла гаманець чи телефон поцупити, – теж кричала та, що майже жертва. Потім звернулася до мене, – Дякую, що насварили. А то люди інколи мовчать, хоч і бачать, як інших грабують.

А я собі думаю, як так можна? Фу! Гидко!

Воксана ШВАРЦ