Квартира чи гуртожиток – де хочуть жити тернопільські студенти

З початком кожного навчального року постає питання “Де жити студентові?”. У не зовсім зручному, інколи брудному та з давно не робленими ремонтами гуртожитку чи у чистій, просторій орендованій квартирі. Але така відповідно і коштує. – пише Свобода

А може, у родички-тітки якось “перебитися” чи підселитися до чужої “бабки”, якій нічим оплачувати комуналку і вона зацікавлена хоч у незначній матеріальній підтримці? Хоча, що тітка, що старенька бабуся – теж не вихід, бо часто між студентом та таким надавачем житла різниця у десятки років, а отже – конфлікт інтересів та поглядів на світ.

Ці запитання ставлять собі усі батьки, які відправляють дитину на навчання з села, райцентру чи з іншої області. Адже зручне проживання здатне вплинути на рівень знань та оцінок студента, на фізичне та моральне здоров’я молодої людини, що вперше йде з дому поміж чужих людей, у самостійність.

Оскільки держава переживає не найкращі часи, усі окреслені проблеми суттєво зав’язані на гаманці. Адже за навчання студента, як правило, треба платити, бюджетних місць не достатньо.

Також студентові-гуртожитнику треба дати гроші на проживання, на харчування, на проїзд у громадському транспорті міста, де він тепер живе і навчається, та на проїзд з дому. А також, оскільки у студента нема прибутків на плечі батьків лягають витрати і щодо поповнення рахунків мобільного телефону, плати за інтернет, купівлі книг, брошур, зошитів та іншого канцелярського приладдя, а ще – одягу, взуття, речей повсякденного вжитку.

Словом, сума набігає чималенька.

– Середня вартість за проживання у гуртожитках в Тернополі за 5 місяців становить 2200 гривень, – каже студентка Вікторія, що навчається у Тернопільському педуніверситеті. – Для моєї родини це багато. А столичні гуртожитки в рази дорожчі. Про це мені розповіла моя подруга, котра навчається у Києві. Але там легше знайти добре оплачувану роботу. Подруга і вчиться, і працює. Інакше годі вижити. У Тернополі студентське життя більш розмірене. Не всі студенти поспішають працювати. Більше розраховують на гроші батьків.

– Це справді так, – додає інша студентка цього ж вузу, Ангеліна. – Я, для прикладу, не живу у гуртожтку, моя мама на заробітках в Італії, і вона мені винаймає однокімнатну квартиру. Плачу 1,5 тис. грн. в місяць, плюс комунальні послуги.

– На першому курсі все зрозуміло: як вирішить мама, так і буде, – ділиться своїми думками і студент технічного університету ім. І. Пулююя Ігор. – Але якщо ти вже не третьому курсі, а гуртожиток добряче набрид, хочеться почуватися чоловіком. І починаєш шукати кращого життя. Я з товаришем, наприклад, влаштувався на роботу, і ми почали шукати невелику та недорогу квартиру. Але з’ясувалося, що процес пошуків має труднощі навіть за наявності коштів.

По-перше ми хотіли вийняти житло з індивідуальним опаленням, адже на канікули, на вихідні їдемо додому і могли б вимкнути обігріваючі прилади. Але у Тернополі таких квартир дуже мало. Субсидії у тих, хто здає житло, також є не у всіх, а щоб ми оформили їх на себе, ніхто не погодився. Орендодавці, як правило, не хочуть “світитися” і перед надавачами комунальних послуг, і в податковій.

По-друге, вийти на власників квартири дуже важко. Тому ми обдзвонили всіх ріелторів, але дешевого житла нам не запропонували. Казали лише: є попит, нема зайвих пропозицій. А ми, чесно кажучи, думали, що все буде значно простіше – ріелтор знайде квартиру, ми в’їдемо та й усе. А в Інтернеті подібного роду оголошення часто “фейкові”: шахраї беруть передоплату та зникають.

До того ж квартира, яка мала б нам обійтися у 3200 гривень, з різними “накрутками” може обійтися в рази дорожче: робота ріелтора, вартість оренди за перший місяць та за останній, додаткова плата за оренду, наприклад, холодильник, чи пралки, проведення Інтернету тощо.

Підрахувавши всю суму, ми зрозуміли, що не такий вже й поганий гуртожиток і проживання у ньому. До того ж весело жити разом людям приблизно одного віку.

– Мені розповідала мама, що гуртожиток за радянських часів коштував 12 карбованців, а стипендія була 40 крб. І не отримував її хіба найбільший ледар та прогульник пар, – каже студентка ТАНГу Віра. – Вистачало студентові і на харчування, і на проживання, ще й додому на вихідні з’їздити. Це – фінансова складова питання. Але є й філософська: мені здається, що особливо перейматися не зовсім комфортними умовами проживання у гуртожитку не потрібно, розуміючи, що ти не один такий. Нас – тисячі студентів по всій країні. А гуртожитки – були, є і будуть.

Галина ВАНДЗЕЛЯК, журналіст “Свободи”,

Наталя ДЯГЕЛЬ, студентка Тернопільського педуніверситету ім. В. Гнатюка