– Викошую, бо хочу, щоб був лад. – розповідає Петро Кулик. – Щоб було чисто. Щоб люди мали як до туалету перейти. Та й курка щоб мала як перебігти. Зробив навіть огорожу, щоб кури не йшли наперед клубу. Викошую цього літа половину, бо вже не годен. Нема сили. Молодим часом кажу, але не помагає нічого. Всьо – таке баламутство… Біля клубу від дороги прибиральниця робить, а я тут – все життя. Мене ніхто не заставляє. То все з доброї волі.
– Відколи клуб, я клепчу дідові, щоб косив. – додає дружина пана Петра Мілія Кулик. – Ми і сторожували тут, як клуб будували. Пантрували, щоб дерево не порозтягали вночі. Часом – він пильнував, а часом я. Вночі ходили і дивилися. А он цього року від весни тут роблять ремонт. Дах перекрили, вікна поміняли. Всередині дуже все файно зробили.
Петро Кулик – переселенець з Польщі. Був учасником відомого лемківського хору. Подружжя – найстарше в селі за кількістю прожититих років разом. Удвох – 68 років.
– Баби є старші, але самі. – говорить Мілія Кулик. – Чоловіки давно повмирали. Секрет щасливої сім’ї – щоб ся любили і не набаламутили. Але всіляко є в нас. Ми сваримося часом. Не без того. Але разом від 1949 року. Маємо четверо дітей. Внуки і правнуки є.
Пальне дорожчає, електроенергія для підприємств зростає в ціні, а громадський транспорт по всій Україні опиняється…
Слідчі Тернопільського управління СБУ зібрали доказову базу на ще одну пособницю ворога, яка добровільно співпрацює…
Страх смерті в армії ніби легалізований, але такі розмови не популярні, їх стараються уникати. Зазвичай…
За процесуального керівництва Тернопільської обласної прокуратури викрито мешканця Тернопільщини, який ввозив з-за кордону транспортні засоби…
Чи можна «виїхати з мови», чому важливо зберігати внутрішній баланс і як змінилося обличчя тернополян…
Поки багато українських міст уже переглянули тарифи на проїзд, Тернопіль кілька років намагався втримувати їх…