Жителька Тернопільщини пече хліб з минулого, який люблять навіть на за кордоном

Жителька села Косів Чортківського району Марія Пшик щодня випікає хліб.  Уже 17 років продає його на ринку у Чорткові.

– Печу, відколи колгосп розлетівся. – розповідає пані Марія. – Колись працювала лаборантом-обліковцем.

Продаю хліб щодня. Буває, що до 11-ї ранку вже розбирають. З обіду приїжджаю додому і до вечора знову печу.

На ринку у Чорткові вранці людно. Біля прилавка  Марії Пшик троє людей.

– Мені оце на тиждень вистачить. – бере половину житньо-пшеничного хліба жителька Чорткова Галина Іванівна. – Хочеться з’їсти трошки, але смачного. Купую домашній хліб, бо, як ріжу на столі, не виникають нерви. На хліб не можна нарікати, але, як ріжеш той, що з магазину, всі крихти на столі. І цей – смачний, натуральний.  Його вибирають ті, хто дбає про своє здоров’я. Пам’ятаю, як колись пекла смачний хліб моя мама. От і хочу такого – домашнього, натурального. Бо тепер все на хімії.  Цей хліб ситний. Вистачає трошки. От з’їла шматочок з медом і вже не голодна.

Половину хлібини Марія Пшик продає за 15 гривень. Буханець коштує 30 гривень.

– Постійним покупцям часом даю за 28. – продовжує пані Марія. – Важить до 3 кілограмів. Є багато людей, що купують в мене роками.  З сусідніх сіл приїжджають. Замовляють наперед.  Хтось хоче з кмином, хтось – без кмину. Ще гарячий хліб привожу їм.

Вчора у мене брали хліб до Франції. До Італії возять, до Англії. Як хто їде за кордон, купує. Передачі також дають. До Іспанії запрошували мене пекти хліб. Казали, що зроблять мені візу, паспорт. Хотіли, щоб я працювала там у пекарні. Але я вже не хочу. Фермер Гута  до себе запрошував. У них було весілля на 600 чоловік. Я їм багато хліба пекла. А я вже не годна кудись їхати.

До прилавку підходять чоловік і жінка. Просять буханку хліба. Вони – постійні покупці.

– Скоро будемо на весілля у вас брати. – каже  до Марії Пшик Євген з Чорткова. – Вчора у вас наш тато брав хліб. Прийшов до нас, поставив хліб на стіл, а потім забрав його і пішов. А ми вже так розмріялися. Дуже подобається цей хліб. Звик такий їсти – колись бабка пекла.

– Щоб хліб був смачним, є один найголовніший секрет. – додає пані Марія. – Потрібна сила в руках і душевна рівновага. Як пекти хліб з поганим настроєм чи недобрими думками – не вдасться. Вже переконалася в тому. Але без настрою не лише хліб не вдасться, а й борщ і все в житті.

Наталя ЛАЗУКА