Тернополянка у Львові вчилася рятувати інших і долати свої страхи

Тернополянка Ірина Скоробогата у Львові отримала одну із найцінніших порад – не боятися. Вона вважає, що страх паралізує тіло, думку і людина програє у критичній ситуації, втрачає здоров’я, а може й життя. А потрібні тренінги допомагають зробити так зване «щеплення від стресу». Ірина – вивчала прийоми самозахисту, домедичну допомогу з напарником або манекеном. Вона взяла участь у спільному проекті департаменту внутрішньої та інформаційної політики Львівської облдержадміністрації і патрульної поліції Львова під назвою «Курс свідомих «Включайся!».

– Тренінговий курс був продовженням спільної роботи патрульних та Львівської ОДА щодо особистої безпеки громадян та підвищення рівня свідомості молоді. – розповідає Ірина. – У програмі тренінгу –  триденне навчання: Перший день: психологічні аспекти стресостійкості. Тренер – Наталія Мінєєва (незалежний тренер патрульної поліції від ОБСЄ, практичний психолог).  Другмй день: домедична підготовка (Василь Кашуба, громадська організація «Курси першої домедичної допомоги «САВ»). Третій день: ефективна самооборона (інспектори управління патрульної поліції). Потрапити на тренінг могли усі бажаючі, надіславши свої заявки.

 – Чого навчилася? Що вразило на тренінгу?

– Це знання та практичні навички задля підвищення рівня безпеки. Зокрема навики здійснення психологічної оцінки небезпечних ситуацій і навики самозахисту від злочинних посягань. А також це популяризація безпечного і здорового способу життя. Організатори запросили компетентних тренерів-практиків, які щоденно роблять те, чого навчали і нас. Зрозуміло, що за кілька годин не станеш експертом чи спеціалістом із надання першої домедичної допомоги, але для когось це поштовх, щоб навчатися далі, або ж можливість згадати забуті навики. Відвідуючи такі заходи, розумієш, що варто бути готовим. Більшість людей міркують собі, що нещасний випадок не станеться ні зі мною, ні з моїми близькими. Але це може трапитися із сусідом чи незнайомцем на вулиці. І завдяки обізнаності в нюансах поведінки в критичний момент ми можемо допомогти зберегти людині життя і здоров’я.

 – Ірино, ти навчилася не боятися? Як навчилася? Які страхи вдалося подолати?

– Про страх як про критичний чинник у можливості себе захистити нам особливо наголошували на третій день тренінгу. А також наголошували на тому, що головне – це збереження своєї цілісності, тому потрібно не соромитися та не вагатися в уникненні небезпеки: голосно закричати, покликати на допомогу, швидко втекти, в разі можливості. Стосовно мене, то я і до того не боялася. Але так завжди, доки до людини не приходить певна ситуація – їй не страшно. Ми ж на Західній Україні не боїмося виверження вулканів, але, якщо поїхати в те місто, де таке трапляється… Думки й відчуття уже будуть інші.

– Якими знаннями із тренінгу можеш поділитися? Як долати страхи?

– Тренуватися фізично. Якщо людина не може піднятися без ліфту до своєї квартири, треба з цим щось робити, а саме – ходити пішки, навіть через силу. Вміти встановлювати кордони і захищати особистісний простір. Як? Говорити відверто про те, що не подобається, вміти казати «Ні», розкривати свій голос, не боятися його звучання та сили. Займатися творчістю. Виливати свої емоції у малюнки, музику, тексти.

– Коли страх потрібен? Коли – заважає?

– Страх, як інстинкт самозбереження, найчастіше потрібен. Щоб не торкатися вогню, не гладити незнайому змію чи не стрибати з вікна, вирішивши скоротити шлях у двір собі. А от надумані страхи: що про нас подумає сусідка, якщо я пофарбую волосся в інший колір, що скаже брат, якщо зміню неулюблену роботу, – явно зайві. Також заважає попередній негативний досвід. Якщо з вами сталася біда одного разу, це не означає, що це знову повториться. Часто ті, хто пережив фізичну чи емоційну кривду, одного разу підсвідомо її шукають знову. Як, наприклад, жертви сімейного насильства, шукають собі партнера-тирана.

– Хіба можна бути готовим до психологічного чи фізичного насилля? Як?

– І так, і ні. Якщо постійно тримати фокус своєї уваги на насильстві: пташка, яку з’їв кіт, вікно, яке розбив хуліган на ваших очах, мама, яка шарпає дитину в магазині, аварії – все життя стане страшним і агресивним. А з іншої сторони, як ми згадували на початку, не зайвим буде мати певний рівень фізичної та психологічної підготовки. Просто для того, щоб могти допомогти собі та людям поруч. Жити більш усвідомленим життям, маючи сміливість брати відповідальність за свої дії.