Так файно буває лише на фестивалі “Файне місто”, – вважає тернополянка

“Територія вільних людей”. На 4-денному тернопільському фесті, який уже, безумовно, за 5 років свого існування встиг увійти в “топ” рейтингових українських “івентів”, ми мали можливість добряче попрактикувати англійську мову! Адже дуже багато гуртів із найрізноманітніших країн навідали наш фестиваль (зрештою, як і в попередні роки, і у цьому немає ніякої дивовижі).

Про кількість сцен годі й казати – всього їх налічувалося аж 6-ть: “Main Stage”, “Dark Stage”, “Light Stage”, “Amphiteatre”, “UFO Stage”, “Reggae Stage”. Велика варіантабельність сцен максимально забезпечила можливість маневрувати із власними настроями: захотів “легкої” музики – відвідав “лайт” сцену. Міг і панком “втамувати спрагу”, приміром, – із цим музичним жанром також не було скрутно. За бажанням можна було провести час у творчій компанії митців-поетів. На всі смаки і колір, як мовлять!

Релаксували на зручних “пуфах”, що набувають форми тіла, “напханих”, як відчувалося, тирсою. Зафарбовували волосся колірним балончиком, малювати на тілі які тільки завгодно малюнки. На основній сцені спостерігали за летючими об’ємними кольоровими кулями, що сновигали туди-сюди, відштовхуючись від рук. У той час, поки учасники гуртів запалювали своєю потужною музичною енергетикою.

Грали у пейнтбол, провели “бої штурханців”, “одягнувшись” у велетенські прозорі кулі. Одне слово: ніколи було нудьгувати, занепадати сумом!

Кілька слів про особливо яскравий 2-ий день фесту: зі сцени “Dark”, де звучала “хардова” музика, німецькі олдскульні “Rage” вносили свій хеві-металічний драйв у загальну картину фестивалю. Чудовий “варіант” для тих, хто любить “важку” музику. Як про мене, цей гурт був запальнішим від будь-яких хедлайнерів фесту (хіба що виступ “Skindred” міг зрівнятися з ним за силою енергетики).

Учасники гурту “Rage” горланили: “Faine Misto”, you’re so fucking good!!!”. Не можна не погодитися з цими словами: без заперечень – так воно й було.

А на великій (головній) сцені фінські “Поети…” (“Poets of the Fall”) дякували усім солов’їною мовою за теплий гостинний прийом! Ось тільки не виконали вони улюблені “Where Do We Draw The Line” i “Passion Colоrs Everything” (звісно, це вже особисті мої побажання)… Зате зіграли “Поети…” інші, не менш улюблені і точно не менш відомі багатьом композиції (серед таких я виділила три). І, що важливо: дощ, який застав усіх зненацька наприкінці фестивальної програми, у жодному разі не став на заваді!

Кухня була неперевершена вже тільки величезними овочами-гриль, таких я ще не бачила зроду (гадаю, це тому що на фестивалі їх не подавали нарізаними). Проте, за 4-и штуки печеної городини (помідор, перець, кабачок і баклажан) 90 грн. ми з другом таки пошкодували. Хоч, знову ж: овочі були величенькі.
Київська чебуречна на колесах “відновлювала віру у чебуреки” (саме під таким слоганом вона працювала на фесті), за що отримала “бонус” у вигляді довжелезних черг!

Як же не згадати про те, що люди упродовж фесту мали змогу “політати” на своєрідній “канатній дорозі”, доправляючись прямо на головну сцену (вартував такий “політ” 300 грн., із відеозйомкою – 400). На небі творилося своє життя: літали дрони, параплани. А згодом, після дощу, визирнула й веселка.

Відвідувачі фестивалю потішалися й сміхотющими одне одним у вигляді “людей-звірів” (був такий собі “ходячий” антропоморфізм, я би сказала, сміючись). Хлопці та дівчата у костюмах-піжамах “кігурімі”, шапках у вигляді тварин бродили вздовж і впоперек, цим закликаючи людей до спільних фотографувань.

Словом, ці чотири сонячні спекотні дні були “фест” які файні, виправдані по ціні, окуплені феєричними враженнями та океаном позитивних емоцій!

Незважаючи на те, що повернулися ми додому втомлені та в земляному поросі від стрибання, навпереміш із шаленими танцями!

Софія ПАСІЧНИК