Деякі тернополяни не читають книжок, бо набридло

23 квітня світова спільнота відзначала День книги й авторського права. Нині в нашому місті десяток бібліотек для дорослих і дітей. Як часто тернополяни проводять час за улюбленою книжкою? Нині –

це не просто збірник інформації, а цілий витвір мистецтва. Видавці зосереджено працюють над дизайном нових видань, аби читач все ж таки зацікавився і купив хоч один екземпляр. За тисячі років від першої появи книжки на землі, її вигляд, формат і наповнення постійно змінювалися. Чи знають історію еволюції книжок тернополяни?

– Писали люди колись на пергаменті і на таких глиняних дощечках. – каже Олена. – Також на папірусі, а потім були й рукописні книги.На корі дерев писали, на шкурах тварин.

– Чомусь окрім папіруса, нічого не можу пригадати. – говорить Ігор.

Кілька років тому популярними серед молоді були електронні книжки. Зручні у використанні, з різноманітними функціями, власною підсвіткою – вони не змогли витіснити з ринку паперові екземпляри. Проте все ж таки велику користь принесли аудіокниги, які стали дуже потрібними для слаборозих людей.

– Ну, ще тому, що можна виконувати дві роботи одночасно – щось робити, прогулюватися, прибирати і слухати який твір. – продовжує Олена. – А мінусом є те, що, коли ти читаєш, то запам’ятовуєш. А на слух мені якось не дуже сприймається.

– Аудіо книги доступні. – додає Андрій. – Їх можна скачати безплатно. Але вони ніколи не можуть замінити паперовий аналог, який навіть має свій особливий запах.

На книжковому ринку можна знайти все, що завгодно. І ціни тут теж різні.

«Різні є книжки. По 40, 50, 80 гривень. Ну і є по 100, 250 і навіть дорожчі.»

Нині на землі більше книжок, аніж тих, хто їх читає. Дехто, читав останню – ще в школі, хтось навіть не пам’ятає назви чи автора.

– Я читаю наукову літературу. – розповідає Світлана. – Дізнаюся багато нового і корисного. Та й взагалі, за допомогою книг ми дізнатися можемо про все.

– Я читаю історичну літературу. – ділиться Марічка. – А також оповідання з повчальним змістом Бруно Ферреро.

– Ой, то ще в школі було! – каже пенсіонер Василь Петрович. – Не пам’ятаю, здається «Війна і мир». Ми не читаємо, бо вже так набридло те читання. Хай молоді читають.

– Моя улюблена книжка? – намагається пригадати Інна. – Навіть і не знаю..

Так, у час новітніх технологій, джерелом знань стала всесвітня мережа Інтернет. Але кращим подарунком, психологом, другом і навіть сховком для спогадів з дитинства все одно залишається паперова книжка.