Де перед Великоднем сповідаються галичанки – версії тернополянина

Галицькі передвеликодні затори внесені у найбільш загадкові масові міграції живих організмів, поряд із сходом лемінгів та пальмових крабів.

У головах людей вмикається прошита десь на рівні біосу команда “Піди і купи”.
Базар стає центром галицького містечка – як чорна діра з неймовірно сильною гравітацією, якій не спроможний опиратись жоден живий греко-католицький і православний організм.

Рекордні виторги з націнками, здатними загнати у глибокий подив будь-який генератор випадкових чисел. Продасться все, навіть залежане з минулого року.

За тиждень до воскресіння дивні тілесні метаморфози відбуваються на базарах і у галицьких господинь – шестирукими Шивами вони випорпуються з людської базарної гущі на зупинки, обвішані клунками, кошичками, кольоровими посипками на паску, поташем, яйцями, вінками, блюзками і ще купою дрібних але конче необхідних товарів.

Шинку і ковбасу на ринках купують лише пропащі – ті, хто безповоротно втратив зв’язок із селом. І відтепер їх Великдень завжди буде лише блідою копією справжнього.

Перед Великоднем буремна галицька душа спішить позбавитись тягаря гріхів та всього, що їх спричиняє, особливо – грошей. Кожна непотрачена гривня стане цвяхом, забитим в кінцівки стражденної галичанки.

Базар стає ще однією кабінкою сповіді, де можна лишити все, що тягне та муляє, залишивши лише на проїзд.

І абсолютно чистим, з важкими клунками та легкою душею вернутись додому.

Володимир ГЕВКО