Ти знаєш цих людей, знаєш ці пейзажі, знаєш ці дерева, знаєш ці будинки і вулиці, знаєш ці реакції і вирази облич, знаєш цю мову, знаєш ці вигуки і фрази.
Знаєш, що буде за цим поворотом і знаєш якою буде наступна зупинка. Знаєш на смак усі продукти. Знаєш усі запахи.
Навіть більше, ти відчуваєш себе частиною цього світу.
Поїхати – це як розірватись і залишити шматок себе в іншій країні. Добре тим, кому нема що лишати.
Але я не хочу решту життя жити з оглядкою на Україну, як мусульманин на Мекку, пильнувати новини і політику, міряти рік Великоднем і Різдвом і постійно глушити у пам’яті спогади, асоціації та образи.
Звикання до нової країни, оточення та культурного середовища – це величезний удар по свідомості людини, як наново вчитись ходити, щось на межі роздвоєння особистості.
Тому мене дуже усміхають історії про подорожні 120-річної давності пароплавом в Америку на заробітки на 4 роки і дуже гнітять фотографії старих цвинтарів в Канаді з підписами українською на надгробках.
Я не уявляю, як можна жити у світі, де зі ста людей, що йдуть по вулиці поруч тебе – ти не знаєш нікого.
І ніхто не знає тебе.
Володимир ГЕВКО
Слідчі Тернопільського управління СБУ зібрали доказову базу на ще одну пособницю ворога, яка добровільно співпрацює…
Страх смерті в армії ніби легалізований, але такі розмови не популярні, їх стараються уникати. Зазвичай…
За процесуального керівництва Тернопільської обласної прокуратури викрито мешканця Тернопільщини, який ввозив з-за кордону транспортні засоби…
Чи можна «виїхати з мови», чому важливо зберігати внутрішній баланс і як змінилося обличчя тернополян…
Поки багато українських міст уже переглянули тарифи на проїзд, Тернопіль кілька років намагався втримувати їх…
Прокурори Бучацької окружної прокуратури скерували до суду обвинувальний акт стосовно жителя Тернопільського району, обвинуваченого у…
