Розумію, що у ці святкові дні варто говорити про щось хороше, світле. Та все ж не стримався, щоб трішки не поміркувати про випадок, який трапився зі мною вчора.
Як ото у нас заведено, озброївшись списком на аркуші формату А4, списаному з двох сторін, відправився зранку на ринок за покупками. Щоб стіл святковий був, як мовиться, як у людей.
А морозець вчора ох і прихопив. Руку з кишені не витягнеш. То намагався бігом скупитися, щоб до квартири теплої швидше повернутися. А як можливість траплялася, то купував не на ринку, а у магазинах. Там таки трішки тепліше.
Зайшов в один такий. Все ж попри свято називати не буду. Зауважу лише, що торгують у ньому масло-молочною продукцією і вважається він навіть фірмовим.
Замовив 200 грамів розважного масла. Не подумайте, що шикую, просто попри свято інколи можна дозволити щось трішки краще. Додому повернувся, руки трішки відігрів і взялися усією сім’єю канапки робити. Тут і з’ясувалося, що купив я спред. Хоча платив за масло.
Ось і міркую тепер. Що ж ми все таки за люди – українці. Ну скільки ж ота продавщиця поклала собі у кишеню, обманувши мене напередодні такого великого свята? 5 гривень? 10? Воно справді того варте?
Більш ніж впевнений, що цими днями вона до церкви піде. І молитиметься, і поклони битиме. І вчора перед вечерею «Отче наш» промовила. І перш ніж ложку куті у рот відправити, також молитву промовила.
Ми часто запитуємо, чому живемо так погано. І справді – чому? Невже лише влада наша у цьому винна. Чи Путін який? Ми ж самі до цього зусилля докладаємо. Ми корупції дивуємося у вищих чиновницьких ешелонах і у той же час ледь не кожен, хто має таку можливість, намагається обманути свого ближнього. Бодай яку копійчину, а витягнути у нього з кишені.
Мені спреду того не шкода. Дружина пляцок якийсь спече. А ось жінку ту я таки шкодую. Хоча б тому, що вона втратила мінімум одного покупця.
Але здається мені, що її це мало хвилює. Що їй втрата покупця, якщо совість давно втрачена…
Руслан ДОРОТЯК
Я так обклався мертвими, що иноді не знаю, де знаходжуся... Тепер ще й Володя Погорецький…
У міському концертному залі відбувся благодійний захід «З любов’ю від України» (With LOVE from Ukraine),…
У Тернопільській області ще одна група учасників успішно завершила навчання в центрі підготовки громадян до…
Керівник одного з відділень заповідника «Медобори» та інспектор з охорони лісу разом із чотирма спільниками…
Рекордне оновлення Тернопіль зробив великий крок у розвитку міського громадського транспорту: комунальне підприємство «Тернопільелектротранс» скоро…
МОН затвердило перелік із 9 навчальних закладів області, які стануть майданчиками для пілотування реформи старшої…
View Comments
Не раз бувало..... зараз такий час, що треба не те, що пробували по можливості... а дарованому коню часом в зуби заглянути.
Руслан ДОРОТЯК, заміть що ще 4 роки тому таких випадків було мало.
Люди хочуть вижити, а паралельно треба ще податки платити і комуналку "по-новому" нараховують.
Хіба не влада винна ? А хто нас ще грабує через ціни на бензин, продукти, податки і т.д. Реформ нема, тільки все дорожає...
а ви на майдан. Може воно 1 подешев1шае трохи. Ви ж завжди зам1сть того, щоб працювати. норовили вкрасти. Де б не працювали. Напрклад в 1970 роц1 - в Чортков1 сус1дки - з кондитерсько1 фабрики що на вигнанськ1й гор1 стояла сус1дка завжди шоколад приносила такий грудками. ще не помелений. друга сус1дка щодня з мяокомб1нату мясо носила. переважно яловитчину. масло. ир - з маслозаводу. А що вже продавц1 з магазин1в - то 1 говорити нема що. Так що тут було так завжди 1 н1хто н1коли 1х не навчить. Це в галичан в кров1. Якщо наша с1м"я не була м1сцева 1 не вм1ла красти, то ми були жебраками. хоча вс1 мали осв1ту 1 н1коли н1 в кого нав1ть ложечки сол1 не просили в борг. А от багато чого не могли соб1 дозволити в одяз1. в 1ж1. як т1 що крали. Просто зараз згадую 1 до цих п1р дуже гидко на душ1 1 в св1домост1 кр1м неприязку н1чого нема.