Тернопільський письменник розповів про телеокупацію

Телеокупація. Був час, коли я не відходив від телевізора. Наприклад, досі пам’ятаю той перший день, коли він у нас тільки з’явився, чорно-біла “Берізка”, я був у першому класі. Коли дорослі вийшли, я тихцем ввімкнув його і дивився все під ряд. Здається, було лише два канали, чи й навіть один.

Пізніше, також були періоди, коли біля телевізора минали майже всі вечори. Особливо у ті роки, коли ми мешкали в однокімнатній квартирі. Зате останнім часом дивлюся його нечасто, хоча тепер у нас з дружиною в кожного свій.

Новини дізнаюся переважно з інтернету, а у телеку віддаю перевагу пізнавально-розважальним каналам на кшталт “Discovery” чи “National geographic”, там, де про дику природу, риболовлю й екзотичні краї. Чомусь саме про це.

На жаль, українських аналогів поки що нема. А нещодавно кабельна мережа, якою користуюся, взяла і викинула з пакету “Discovery”, натомість всунула якийсь “Трофей”. Начеб також про риболовлю, ну і ще полювання, до того ж в Україні, але українське слово там велика рідкість. Навіть пробував дивитися, раз чи два, але свідоме й нахабне нехтування нашою мовою ведучими та авторами програм залишає стійке відчуття, що рибу в Україні ловлять і полюють лише одні українофоби, зайди й окупанти.

Неприємне таке відчуття. Мимоволі стає просто шкода тієї риби й звірини. Бо якби ж то хоч не в Україні, а десь далеко, то нехай би собі. А то враження, що ці гади скоро все виловлять і вистріляють на “нашій не своїй землі”. Телеокупанти. Відтак знову “ігнор”, і знову в інтернет, благо там також є “Discovery”.

Олександр ВІЛЬЧИНСЬКИЙ