Дві тернополянки розповіли, що таке – успіх

Творчі, красиві, сповнені ідей, планів та мрій. З них може брати приклад, як юнацтво, яке обирає свій шлях у житті, так і старше покоління – надихатися молодим талантом та завзятістю.

Анастасія Ручкіна, художниця, візажист, перукар

Люди часто кажуть, що вони не творчі або не вміють малювати чи ще щось там робити. Я завжди у відповідь питаю – а ви пробували це робити? Деколи головне – почати, а тоді входиш в азарт і твориш або витворяєш. Хай це і не за канонами традиційного мистецтва, але це твоє особисте творіння і я впевнена, що знайдеться хоча б одна людина, яка це оцінить. А це вже – досягнення. І ще – митцям-початківцям краще робити перші кроки в групах з однодумцями, наприклад, відвідати майстер-клас чи просто зібратись з друзями. Це важливо! Підтримка та поради не бувають зайвими.

Пам’ятаю, як у школі на уроці малювання робили тиснення на фользі, мене похвалила вчителька. З того часу всі стінгазети були мої. Чіткої мрії про те, ким хочу стати, коли виросту, ще не було, але дуже полюбляла фотографуватись в різних стилях одягу. Це було одне з улюблених занять після уроків в школі. У мене й досі збереглося багацько фотографій, які ми робили з коліжанками на старенький плівковий поляроїд. Тому думаю, що хотіла стати фотомоделлю.

Я навчалася у Тернопільському національному технічному університеті ім. Івана Пулюя на спеціальності «Фінанси і кредит», але душа бажала творити і тому згодом вступила на спеціальність «Дизайнер-конструктор» у Тернопільський кооперативний торговельно-економічний коледж. Але й після закінчення вишу не зупиняюсь на досягнутому. Так, минулого року була перша спільна виставка з тернопільськими митцями у галереї краєзнавчого музею. До цього була моя персональна виставка у бібліотеці для дорослих № 5. А цього літа – персональна виставка у кав’ярні «Зернятко».

Успіх – це талант, помножений на працю, плюс віра в себе та трішечки удачі. А також, коли тобі самому не соромно за те, що ти створив. Адже людей не обдуриш. І коли ти задоволений на всі сто відсотків своєю працею, тоді і люди це бачать та оцінять тебе гідно. Для мене вже є успіхом те, що клієнтам подобається те, що роблю.

Натхнення черпаю з подорожей. Як тільки мені випадає нагода кудись поїхати, я відразу пакую валізи. Адже нема нічого кращого, аніж нові міста, люди, знайомства. Тоді у мене  виникають цікаві ідеї для майбутніх робіт.  Ще б навчитись лінь проганяти, і трішечки більше часу протягом дня, щоб прийшов після роботи і ще маєш 5-6 годин для свого хобі.

Також обожнюю природу, адже ця любов проявляється і на моїх роботах. Вважаю, що картини, як й інші твори мистецтва, несуть у собі велику силу, і тому треба бути дуже обережним при їх виконанні, щоб не нашкодити собі та оточенню. Приносити у світ більше добра своїми вчинками – це моє кредо! Я вірю, що мрії збуваються.

Творчість чи мистецтво є скрізь. Ми з ним живемо, часто не розуміючи цього. Те, що ви робите. Як одягаєтеся. Як ви любите когось і як говорите. Ваша посмішка і ваша особистість. Те, у що ви вірите і всі ваші мрії. Як ви п’єте чай. Як ви прикрашаєте свій будинок. Або як ви розважаєтесь. Ваш список покупок. Їжа, яку готуєте. Як виглядає ваш почерк. І те, як ви себе почуваєте. Життя – це мистецтво.

Не боюся аудиторії. Якщо роботи гідні уваги, чому би їх і не показати?  Сприймаю добре будь-яку оцінку, а критика, для мене ще більш важливіша, ніж похвала. Тоді можеш глянути на свої роботи під іншим кутом зору, зрозуміти і побачити те, чого не помічав раніше.

Працюю візажистом у салоні краси «Іріс» та перукарем у салоні «Uno». Зайнятість – 7 днів на тиждень, тому робота заполонила всі мої сфери життя. Додому приходжу тільки переночувати. Але коли ти йдеш, а вірніше летиш на улюблену роботу, то не так сильно відчуваєш втому, час там пролітає непомітно.  Це і є щастя, коли робота приносить задоволення та ще й фінансову винагороду.

Ольга Вовк, фотограф, дизайнер

Маю великий страх показувати свої роботи публіці. Завжди мала цей страх… Постійна боязнь бути серед гірших. Переборювати це відчуття допомагають рідні. Всі-всі мої творчі роботи – чи то фотографії, чи щось інше щоразу переглядають і критикують, аж тоді показую іншим.

На критику реагую адекватно. Якщо вона обґрунтована і конструктивна, тоді добре сприймаю, якщо ні – не звертаю уваги. Є різні люди і кожен критикує з різною метою. Хтось – для того, щоб вказати тобі на помилки, а хтось – аби просто щось сказати або облити брудом. Найбільше прислухаюсь до критики людей, які для мене є авторитетом. У мене до них мільйон запитань завжди.

Живу тим, чим займаюсь. Думаю, через це моїм близьким зі мною важко, бо я завжди на «своїй хвилі».

Вищу освіту здобувала у Львівській Національній Академії Мистецтв на факультеті «Дизайн інтер’єру». Фотографією цікавилась завжди, але доки навчалась, зовсім не було часу. Коли закінчила академію, почала більше занурюватись у світ фотомистецтва. Окрім того, малюю на замовлення. Правда, художником себе називати не можу, оскільки це звання багато до чого зобов’язує, а я лиш «бавлюсь».

У  дитинстві мріяла бути і художником, і моделлю, і навіть міліціонером. Я була своєрідною дитиною.

Успіх – це, перш за все, досягнення поставлених цілей, а також визнання тебе та твоєї творчості суспільством. Наприклад, коли мої роботи друкуватимуть у найкращих світових виданнях. Думаю, коли мої фото потраплять на сторінки Vogue, тоді я буду задоволена собою трішечки (бо на той момент, напевно, вже з‘являться інші та вищі цілі). Щоб досягти успіху, потрібно безперервно над собою працювати та вдосконалюватись і не лише у своїй справі, а й узагалі. Успішні люди повинні бути всесторонньо розвинуті.

Для пошуку натхнення люблю усамітнюватись. Подобається гуляти «сама із собою», як я завжди кажу. Також надихають посиденьки в львівських кав’ярнях з книгою, журналами та улюбленою музикою. Люблю читати інтерв’ю з відомими людьми. Також сильним джерелом натхнення для мене є різноманітні майстер-класи для фотографів – після них в мене завжди море ідей і дуже велике бажання творити. І звичайно ж, подорожі.

Творчість – це втілення нашого натхнення в реальність. Вона може проявлятися  усюди. Більшість людей, як на мене, кожного дня творять. Наприклад, приготування їжі – звичний для нас процес, але в ньому ми теж виявляємо творчість. А більш глобальніший та масштабніший вияв творчості – це, власне, робота та покликання людей, яких ми називаємо митцями, творцями і геніями.

Порада тим, хто хоче розвивати у собі творче начало – взяти і робити. Уміння, натхнення, результати приходять із часом та з практикою. Також потрібно багато читати, розбирати на частинки різноманітні твори мистецтва, осмислювати це все і багато-багато працювати.

Творчі люди помітно відрізняються від тих, які не пов’язують своє життя з мистецтвом створення чогось. Вони по-іншому думають, у них в голові зовсім інше відбувається, вони живуть тим, чим займаються, вони – просто інші. Також мистецтво є вихователем аудиторії, у великій мірі. Сподіваюся, що моя творчість добре  впливає на людей, викликаючи позитивні почуття.

Ірина СКОРОБОГАТА