Чому люди втрачають друзів

Фальш стала основою людських взаємин. Я ніколи не буду цілуватися із людьми, про яких у мене не дуже добра думка. Все просто – мені огидно.

Був і є на світі один чоловік – відомий, талановитий, який був дуже близький моїй сім’ї і мені особисто. Якось я пробачила йому фальш раз, другий і третій. І більше не змогла, просто фізично не змогла пережити “виляння з реальністю”. Після смерті мого коханого Леоніда цей чоловік був для мене взірцем принциповості, таланту, людяності. Але коли я побачила його ближче – знайшла багато фальші. Мабуть, не тому, що він такий вже ж поганий, а тому, що звик жити у фальшивому світі і пристосувався до нього, притупилася принциповість. Бо бути собою – треба мати силу і відважність. Коли я це зрозуміла, у мене був провал у ніщо, я два роки відходила від того, що втратила друга, символ, який бачила в ньому. Це звучить як дурниця, але світ складається із наших вражень, які творять нашу реальність.

Він часто мені телефонує, але я вже навіть з ним розмовляти не хочу, ніколи вже не повернуться ці стосунки в ту точку, у якій колись були. Йому це болить – я бачу, але по-іншому вже не буде, як і не буде більше ще одного світла, яке колись зігрівало наше спілкування.

Бережіть світло стосунків, бо заради однієї фальші можна втратити цілий світ. А в кінці життя перед очима будуть пропливати тільки ті, кого ви любили, нефальшиві справи і вірні друзі. Віднедавна доля почала повертати мені моїх подруг дитинства і ранньої юності.

Дякую Богу, що жменька цієї любові, вірності і світла у мене є.

Тетяна ВИННИК