Жиби Гройсман жив на людську зарплату

Тії хлопаки, що зара прийшли до влади – дуже файні. Не кажу, жи добрі, але файні, то так. Бо раніше на того в окулярах глянеш – аж шкода. Миршаве якесь таке – ніби в країні криза. А тепер нє. Тепер пампулястий такий – аж пашить. Я би го зимою в хаті ставив і не тре би було пєца палити.

А ше той раніше мовив – затягуйте, людоньки, паски, бо я на всі гроші буду стіну від москаля будував. Стіна від москаля – то є святе. Я паска затягнув, аж ми вочі викотились. Сей ні про стіну, ні про паски ніц не каже. Але я по його вочам вижу – жи тре. Знов тягну, аж сірка з вух лізе.

І поки я паска тягну, він мені пенсію більшу дає. На 6 відсотків. То була в мене 1000 і ше 300, а тепер буде… А годен то знати кіко? Добре, жи онука на вихідні приїхала і порахувала:

– Дадуть вам, діду, – каже, – на 78 гривень більше.

Ото все. Тепер життє почнеться, тепер я багач. То навіть 10 буханців хліба не купиш. Хіба єден буханець на три дні.

Зате на флєшку буде. Флєшка горівки у сільськім магазині десь так і вартує. Але 0,5. А ми з кумом якраз надумали, як тіко пенсію велику візьмемо, взяти плєшку і троха про життя покумекати. Але ми хтіли хоч 0,7. Бо брати 0,5 і питання державницькі думати для двох хлопів – то курам на сміх і бабам на втіху. А думати вже ой як тре. Бо якщо тії хлопаки ніц надумати не годні, то доведеться нам з кумом троха мізкувати.

І шо то тепер буде, як ми з кумом не зможемо ні про політику, ні про економіку як належиться порішати? Далі в країні буде криза. Аж до грудня. Бо там, кажуть, ще на 10 відсотків пенсію додадуть. То поки онука не поїхала одразу і порахувала:

– Дадуть вам, діду, ще 137 гривень.

Вже аж тоді ми з кумом сурйозно сядемо і всі питання за єден вечір єдним махом рішимо. Як то кажуть – на хлопський розум.

А до тих пір дуже вже хочемо – і я, і кум мій, і його жінка, і моя, жиби Яценюк жив на мою пенсію, а Гройсман мав таку зарплату, як моя вонука. І жиби вони так затягували паски, як з нас жили тєгнут.

Влодко ПИСКАТИЙ