«Бачу свою хату, а вийти не можу»: містичні роздоріжжя Шумщини

Якщо їхати дорогами Шумської громади, краєвиди за вікном здаються спокійними і навіть величними. Але варто зупинитися на одному із роздоріж чи піднятися ближче до Данилової гори, як повітря ніби стає густішим. Тут історія щільно переплетена із розповідями про дивні речі.

Оксана Пасєка із села Башківці, з якою ми долаємо цей шлях, розповідає про силу землі.

Церква у селі Башківці, яка сама вибрала місце

«Люди хотіли отут церкву будувати, де зараз ми проїжджали. Поставили ікону Матері Божої — за ніч ікона опинилася за кілометр звідси, на іншій горі. Вони її знов назад приносять — а вона знов туди. І так три рази. Потім зрозуміли, що Матінка Божа сама собі місце вибрала. Отам і збудували — далеко від села, в хащах. Церкві вже 420 років, і бачте — стоїть. Може, тому, що на тому місці, де треба».

Невидимі окуляри для окупантів

«Моя баба розказувала, що під час війни, коли німці підступали до села, їм щось робилося. Вони відступали назад. Не доходили до нашого села. Блудили. Якась така сила в тій землі, що ворога не пускає. Ніби якісь окуляри вдягають невидимі — і все, чоловік вже нічого не тямить».

Не змогли потрапити на весілля

«Якось в юності всією компанією всілися на вантажівку і поїхали запорожцями в сусіднє село Людвище. Там весілля було. Ми зблудили. Кружляли до ранку на одному місці і не потрапили на те весілля»

Жінка, яка тиждень ходила колами

«Оце на цьому роздоріжжі трьох доріг між селами Тилявка, Башківці і Людвище жінка пішла косити, молода ще була. І пропала! Тиждень її не було. Ми вже думали — все. А вона потім розказує: “Я чую, як півні в селі співають. Бачу дим з комина, бачу хати свої… А вийти не можу! Тільки до межі доходжу — і мене назад вертає”. Отак колом і ходила навколо одного трикутника. Суниці їла, воду з калюжі пила… Аж поки її через тиждень не перестріли випадково. Вона як в тумані була».

Про уранові руди й урочище Перейма

«В урочищі Перейма теж чіпляється блуд. Там великий розлом… Є надмірний викид уранової руди. Воно ж на мозок тисне. Мені здається, що блуд чіпляється через якісь природні явища. Газ якийсь виходить з розломів земної кори — і людина втрачає орієнтацію. Воно ж як: ти думаєш, що йдеш прямо, а ноги самі тебе по кругу ведуть. Організм не витримує тієї енергії».

Про тих, кого місце «забрало»

«Чоловік один там заблудив… Теж на тому роздоріжжі. Довго його не було, а потім знайшли… повішеним. Чого воно так сталося? Може, з розуму зійшов від того, що вийти не міг? Чи сила якась підштовхнула? Там місце таке — або пустить, або навіки забере».

Блуд, який перевіряє кожного

«У нашому лісі є долина. Я й сама не раз там блукала. Йдеш в один бік, розумієш, що маєш ступати туди, а тебе щось веде в іншу сторону. Це щось, що важко пояснити. Багато є цікавого.

Якось мене баба-ворожка не прийняла. Каже: “В тебе така енергетика, що я коло тебе гублюся. В тебе своя сила велика, ти сама себе тримаєш”. І у вас, Наталю, я відчуваю — енергія дуже сильна. Блуд таких людей боїться, але покрутити може кожного, щоб перевірити».

Слухати ці історії цікаво і водночас дивно. Попри всі аномалії, Шумщина не відштовхує. Навпаки. Відчуття від поїздки залишилися напрочуд позитивними. Безкраї поля, духмяні трави, густі ліси, що тримають небо, і гарна компанія в дорозі. Можливо, ця земля справді відчуває, з якими думками ти на неї ступаєш…

Наталія ЛАЗУКА

Читайте також: Коли на Тернопільщині сушили мухомори, то виходили запаморочені