Ця велелюдна подія, за словами організаторів, сприяє взаєморозумінню між народами, культурному обміну та налагодженню контактів між різними спільнотами, дає можливість нідерландцям та іншим мешканцям Гааги познайомитися з різноманіттям культур світу. «Український павільйон, який назвали «Українське село», мав на меті ще й благодійну функцію – збір коштів для допомоги ЗСУ»- сказала президентка Фундації «Українці в Нідерландах» Віра Зван.
За роки безпрецедентно жорстокої війни росії проти України фундація сфокусувала свою діяльність на зборі коштів та направленні їх для надання необхідної допомоги. А це мільйони євро і мільйони кілограмів гуманітарних вантажів. «Найсвіжіший наш збір пішов на закупку 85 турнікетів, які ми відправили до 3-ї штурмової та 17-ї механізованої бригад.
Кожен донат перетворився на шанс вижити для наших воїнів. Тільки разом ми робимо неможливе можливим і не зупиняємося. Кошти та товари, які пожертвували і жертвують наші діаспоряни, небайдужі нідерландці та наші інтернаціональні друзі, відіграють важливу роль, адже рятують життя багатьох людей в Україні, – сказала координаторка Гаагського осередку, членкиня правління фундації «Українці в Нідерландах», очільниця товариства «Волонтери Нідерландів» (Волонтери_NL), Людмила Лісовська, яка на цьому Фестивалі культур відповідала за логістику і організаційні питання.
Складаючи програму Фестивалю культур, ми завжди на чомусь робили наголос. Скажімо, королем нашого стенду – намету був одного року борщ, ще якось деруни, голубці, сало роздавали всім бажаючим, ще раз були головними вареники, яких ми наробили понад три тисячі і черга стояла до останнього вареника, – розповідає пані Людмила. – За ці роки дуже змінилася орендна палата за місце на цьому глобусі культур. Якщо на початках було кілька сот євро, то цьогоріч треба було за участь заплатити 6 тисяч євро. Але і при такій дорожнечі, ми беремо участь, бо це шанс нагадати про Україну і показати яка вона смачна, розмаїта, з тисячолітньою культурою приготування і споживання традиційних страв, серед яких є і включені ЮНЕСКО до нематеріальної спадщини людства, як наш борщ.
Цього року ми сфокусувалися на автентичній кулінарії і перенесли частинку України в саме серце Гааги. Адже популяризація культури і в будуванні такого мосту між Україною і Європою, щоб європейці розуміли, що українська їжа найсмачніша, українські бренди найкращі. Саме вони і створили автентичну атмосферу українського села, представляючи нашу неймовірну національну спадщину в кулінарному мистецтві.
Гостей пригощали варениками від фірми, яку ми знаємо, як «Галя балувана», тут вона називається -«Vesela Pani».
Був борщ з пампушками, голубці від українського ресторану Гронінген Ukraine Food, плов, чебуреки, кримська медова пахлава, випічка від Lila bakery Rotterdam, канапки з салом, тарань з Одеси, мед з Карпат, українські цукерки та печиво, домашні яйця і сир, яблука з України, сало свіже, печене, копчене, ковбаска домашня, розмальовані пряники та ще багато інших смаколиків.
Ми віримо: смак може зберегти те, що іноді важко передати словами. І поділитися ним – значить дати відчути, що дім завжди з тобою, навіть коли він далеко.
Популярністю користувалося українське вино, пиво, наливки та настоянки- медова, вишнева, смородинова, перцева. Шкода, що за умовами фестивалю – обумовлений градус напоїв і гості не могли скуштувати нашої Козацької Ради чи Хортиці. Але національні строї наших продавчинь та учасників свята, блакитно-жовті кольори, українські пісні, гра нашого невтомного баяніста Степана Вербицького, який дарував атмосферу свята впродовж усього фестивалю, давали розуміння, що Україна таки в центрі світу»,- сказала пані Людмила.
«Це для нас велика честь і водночас велика відповідальність — показати красу й силу української культури у серці міжнародної спільноти. Зараз у світі вже набагато більше знають про українців, ніж це було до 2022 року. Але поза цим ще потрібно відкривати більше сенсів про Україну, які роблять її сильнішою,- резюмувала Віра Зан.
На фестивалі зібрали 11 тисяч євро. Чистий прибуток буде спрямований на благодійність, для захисту нашої неньки.
Людмила ОСТРОВСЬКА, Гаага. Нідерлданди.
Під Тернополем століттями існували підземелля, про які й досі ходять легенди. Історики підтверджують, що під…
Зоряні Казмірчук 18 років. Вона навчається на правового журналіста у Тернополі і працює баристою. Але…
На Тернопільщині затримано директора психоневрологічного будинку- інтернату, який, за даними слідства, систематично відправляв мешканців закладу…
Прокурори Бережанської окружної прокуратури заявили позов до недобросовісного місцевого забудовника, який ухилився від сплати пайової…
З липня перегляд тарифів на водопостачання та водовідведення став загальноукраїнською тенденцією. Причина однакова для всіх…
https://www.youtube.com/shorts/mzOJ5FcYHpI Фенікс, який нарешті злетів. Моя історія в "4.5.0". Коли вперше взяла до рук зброю,…