Людмила Островська взяла участь у всесвітньовідомому карнавалі Лімасолу

Шістдесят українців взяло участь у всесвітньовідомому карнавалі Лімасолу. Світові медіа відзначають, що він найпомітніший після карнавалу Ріо. Свято збирає глядачів зі всього острова і туристів, які спеціально приїжджають подивитися цей величезний парад винахідливості в створенні костюмів,масок, красивих і сильних посилів людству. За понад столітню історію карнавалу в Лімасолі третій раз в головному параді бере участь українська колона, організована Товариством Українсько-Кіпрської Дружби.

Цього року завдяки українцям вулицями міста розлилася казка з фантастичних звірів і рослин, у які втілилися образи, навіяні роботами української народної художниці в жанрі «наївного мистецтва», лауреатки Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка, народної художниці України Марії Примаченко.

Мистецька керівниця і дизайнерка колони Зоя Кернасовська разом з командою майстринь – Наталією Брашовецькою, і Наталією Стефюк – перенесли казковість малюнків у костюми. Ожили чарівні тварини, квіти, дерева, сюжети із сільського побуту, із симпатичними кіньми, неймовірним бичком, українками в національних строях на возі, який художниця Ірина Чайка прикрасила узорами, тиграми і левами, з картин Марії Примаченко. Відома мисткиня малювала їх з уяви і ніколи не була в зоопарку.

– Ми надихалися її роботами, але прагнули передати власне бачення української казки – яскраве, фантастичне та емоційне, що зачаровує простотою та магічністю українського фольклору, – поділилася Зоя Кернасовська.

Впродовж життя художниці її картини були в експозиції Всесвітньої виставки у Парижі, побували у Варшаві, Софії, Монреалі, Празі. Сьогодні картини ожили на Кіпрі. Останні роки світ переживає справжній бум на творчість цієї художниці, підігрітий трагічними обставинами. Повномасштабна війна в Україні та, зокрема, знищення російськими окупантами музею в Іванкові Київської області, де зберігалася частина спадщини мисткині, спонукали до того, що роботи мисткині стали частиною головної програми Венеційської бієнале, а про її творчість написали головні медіа світу.

Своїм рішенням показати на острові феєричний світ нашої знаменитої художниці, українці не тільки хотіли привернути увагу до унікального пласту українського мистецтва, а й донести глядачам, що російські окупанти нищать нашу національну культурну спадщину.

До оформлення колони також долучилися українські школярі 1- 5 класів: після розповіді про творчість художниці, вони створили власні казкові образи. Дитячі пташки стали одним з елементів колони.

– По завершенні карнавалу українська спільнота планує продовжити популяризувати спадок Примаченко, -додає комунікаційна координаторка Товариства Українсько-Кіпрської дружби, українська гідеса, киянка Льоля Філімонова. -Вже є попередня домовленість з вишами Кіпру, що спеціалізуються на історії мистецтв та дизайні одягу.Плануємо цикл лекцій, присвячених творчості художниці. Ми мусимо знайомити світ з нашими видатними особистостями, – сказала Льоля.

За словами голови Товариства Ксенії Мухортової, найскладніше було організовувати участь в першому карнавалі. З нападом росії, з великою кількістю тимчасово переміщених українців в різних країнах ніби не до парадів. Все ж активісти, порадившись, подали заявку на 2023 рік.

Ксенія розповідає, що вимоги до участі дуже строгі: щоб не було політики, агресії, мілітаризму, заборонена символіка клубів футбольних фанатів, а також національна символіка і реклама брендів. – Але ми усвідомили, що це неймовірна нагода нагадати світові, що ми є, що наша нація красива, культура давня і неповторна,- каже Ксенія. – Що українці і росіяни – різні нації, які сильно відрізняються культурно і ментально. Я живу тут понад 11 років, тому знаю, що місцеві мешканці українців раніше не відрізняли від руських. Ми зрозуміли, що карнавал – це наш шанс наочно продемонструвати це кіпрській громаді. А ще, беручи участь в найулюбленішому святі кіпріотів, ми таким чином хотіли виявити повагу і подякувати Кіпру за допомогу і гостинність.

Наші майстрині зробити розкішні вінки, пошили яскраві спідниці, вишиванки у нас були свої. Королева колони Льоля Філімонова їхала на кабріолеті, від нього розходилися різнокольорові стрічки, які тримали красиві дівчата. Також ми зробили плакат із надписом «Світло переможе темряву». Це ж не політика, хто заперечить це. Коли ми дали опис своєї колони, то всі місцеві ЗМІ цитували і наш плакат, і зачитували подячне слово.

А минулоріч у нас була колона, присвячена мультфільму «Мавка», який переглянув Кіпр і світ. Всі герої були пізнавані. Ми хотіли наголосити, що це українська містерія, наш фольклор і міфологія, підкреслити авторство видатної письменниці Лесі Українки. Головне, що твір про перемогу добра, життя, відновлення, бо головна героїня має в серці те, що не вмирає. Мавок було в нас кілька, як у мультфільмі. Водяницю та Лугову Мавку, яка символізує собою Пшеницю, наші майстрині одягнули в синьо-жовті кольори. Свою подяку цього разу ми зобразили іконками на плакаті: два прапорці – український і кіпрський, а між ними два серденька – жовте і блакитне, і руки складені в жесті подяки. Коли репортери давали фото з карнавалу, то наші яскраві дівчата і лісовик з мавками були на перших шпальтах, – каже Ксенія Мухортова.

– Моя дипломна робота в Одеському художньо-театральному коледжі називалась «Костюм карнавалу майбутнього»,- розповідає дизайнерка, декораторка та художниця сучасного й історичного костюму театру та кіно, роботи якої є в Одеських театрах, Зоя Кернасовська. – Досліджувала особливості карнавалів, робила ескізи, костюми, захищала їх на сцені Театру юного глядача в Одесі, є вони і в нашому Оперному театрі. Навіть не підозрювала, що мій карнавал майбутнього зустріне мене через 20 років на Кіпрі, куди мене з Одеси вигнала велика війна. Щороку ми набуваємо досвіду. Тішуся, що нам вдається ця командна робота. Я дуже вдячна Ірині Мацарській, Юлії Сов’як, Тетяні Іоанну.

Справжні прикраси деревам, квітам і звірям, які наповнили нашу колону з полотен Марії Примаченко, з бісеру зробила Тамара Чирко.

Проєкти до таких велелюдних дійств дають відчуття причетності до чогось великого і щасливого. Я презентую через своїх героїв Україну, ми стаємо пізнаваними у світі, ми не здаємося. А чим більше нас знатимуть, захоплюватимуться нашою культурою, тим більше допомагатимуть, бачачи, що нам є що захищати. Таким чином я підтримую свій дім, Батьківщину, можу бути корисною. Адже ми уособлюємо частинку українського життя тут, на Кіпрі. Парад єднає нашу громаду, ви ж чули це «Слава Україні» впродовж всієї ходи. Це дух рідної домівки, нагадування, що ми разом – сила, – сказала Зоя.
Лімасольський карнавал – це більше, ніж просто святкова подія, це культурна інституція, яка витримала випробування часом. Це символ висловлення надії, радості, дружби і оптимістичної зустрічі весни. Десять років тому в числі подорожуючих я приїжджала з Греції на це заплановане прес-туром унікальне свято.Тоді він зібрав понад 15 тисяч учасників і це був рекорд за всю понад столітню історію дійства. Карнавал тримає у своїх яскравих обіймах спогадами.

А цьогоріч я побачила це дійство зсередини. Я була серед квітів і дерев у багатющому культурному гобелені, видовищі кольорів, поліфонії музики і танцювальних ритмів. Так лоскотно і щемно почувати себе дійовою особою казкового світу нашої художниці. З ходи добре видно глядачів, також костюмованих, відкритих, щирих, усміхнених, з потоками позитиву.

Ти одержуєш вітання і підтримку від ковбоїв, кухарів, клоунів, торкаєшся руки піратів і стародавніх греків, з тобою фотографуються принцеси та середньовічні лицарі, тебе обсипають конфетті і різнобарвними блискітками та серпантинами жовто-синіх кольорів. А найголовніше, що ці три кілометри танцюючої колони супроводжує таке наше рідне «Слава Україні» і звучить воно від людей різних рас і народів. Тепер нас ідентифікують у велелюдді і ніколи вже не ототожнюватимуть з московитами, які цьогоріч таки були в чебурашковій колоні, і везли на колясці великого чебураха. А що їм ще показувати, крім фашистського символу війни в Україні, шевронів окупантів?

Старожили казали, що в попередні роки росіянців не було в цій святковій колоні. Але безмір позитиву від глядачів, пісня про червону калину, яку ми підіймемо і про Україну, яку ми розвеселимо, додали сили пережити побачене. І це був знову рекордний парад за мою і його історію.Він зібрав 127 груп і 35 тисяч учасників. Серед них посли і офіційні особи представництв різних країн.

Вітав учасників гранд Параду в карнавальному костюмі і мер Лімасолу Янніс Армефтіс. Йому сподобалися українські казкові птахи, з якими він зробив світлину. А коронований муніципалітетом король цьогорічного карнавалу, Васіліс Папавасіліу, відома тут людина з пристрастю до життя, подорожей і культури, фотографуючись зі мною, обняв і сказав, що все буде добре в Україні. Я відповіла, що інакше ніяк і подякувала йому за підтримку. Буде свято і на нашій вулиці.