Поважний форум або навіщо Раїсі Обшарській старовинна спідниця від баби Єльки

У Богуславі Обухівського району, що на Київщині,  відбувся триденний форум з питань нематеріальної культурної спадщини «Round-table & Training: Етнографія і Сучасність». На заході побували етнографи, історики, культурологи, краєзнавці, громадські діячі і працівники культури, освіти  з різних громад України аби обговорити сучасний стан та стратегію щодо  підготовки, здійснення та опрацювання комплексних етнографічних досліджень. Організувала цей потужний захід ГО «Навколо Нас. UA», яка займається збереженням матеріальної і нематеріальної культурної спадщини.

Взяла участь у роботі форуму і поетеса, громадська діячка,  директорка дошкільного навчального закладу №1 міста Чортків, що на Тернопільщині,  Раїса Обшарська. Я попросила пані Раїсу поділитися враженнями і, власне, тим, що вдалося почерпнути з цього заходу для роботи у своєму дошкільному закладі.

– Ці три дні були такими насиченими, що, здається, я пройшла, як мінімум річний курс якогось етнографічного університету, – усміхається  пані Раїса. – Це були дискусії, виступи, круглі столи, презентації проєктів, практичні заходи з відтворення Купальських свят, демонстрації одягу з бабусиних скринь, живе спілкування з однодумцями. Я назву лише кілька презентованих проєктів, присвячених  особливостям роботи з народними строями.

Людмила Климук, голова організації «Творча спілка реконструкторів традиційних народних промислів», кураторка проєкту «Відкрита скриня», разом з Oксаною Мітюхіною, упорядницею колекції «Відкрита скриня», співзасновницею платформи «Центр української вишивки «Оріяна», та Олегом Мітюхіним, фотографом та фахівцем з технічної підтримки, на прикладі проєкту «Відкрита скриня» розповіли про особливості цифровізації та паспортизації стародавнього одягу.

Анна Гайова, дизайнерка та конструктора одягу, презентувала «Цифрову кравецьку книгу кроїв чоловічого та жіночого традиційного вбрання Середньої Наддніпрянщини».

Ольга Ярема-Винар, докторка історичних наук, реставраторка тканих творів мистецтв у Музеї мистецтва Метрополітен (Нью-Йорк), виступила з онлайн-доповіддю «Збереження і музеєфікація творів мистецтва з текстилю на прикладі Метрополітан Музею».

Вразила робота волонтерів   цього невеличкого міста Богуслав на Київщині, організаторів дійства.  Команда створена   у 2020 році. Вони розповіли, що з  початком широкомасштабного вторгнення росії члени правління ГО«Навколо Нас. UA» стали співорганізаторами Богуславського волонтерського штабу і  забезпечували  допомогу тисячам тимчасово переміщених. Згодом для залучення коштів на потреби військових та переселенців Богуславський волонтерський штаб спільно з ГО «Навколо Нас. UA» та Музеєм історії Богуславщини започаткували цикл історико-культурних проектів: «Портал крізь століття: Богуславська коляда», «Одяг і традиція. Богуславщина»,  в межах яких  хочуть оцифрувати і дослідити  старовинний одяг своєї громади. Очільниця організації  Оксана Гуменюк наголосила, що результати проектів ляжуть в основу створення практичної моделі охорони НКС у взаємодії з етнографічними дослідженнями як прототип можливої державної програми.

Вражена і презентацією етнопроєкту із Кропивницького «Баба Єлька», метою якого є відродження автентичної культури Кіровоградщини. Засновниці проєкту  5 років у своїх експедиціях селами  регіону збирають спогади старожилів,  пісні, рецепти національних страв,  відтворюють стародавній одяг. І останнє переросло в окремий напрямок, якому дали назву «Баба Єлька. Мода».

Рік тому команда відкрила Майстерню зі створення реплік старовинного одягу українців, де відтворюють жіночі речі, яким більше ста років. Я придбала від «Баба Єлька.Мода» неймовірно красиву та енергетично наповнену магією старовини зелену спідницю зібрану «на Тетянку».

Срібні дракони та вибійка з Кропивниччини, яскравий підбій і чорна оксамитова стрічка, яка підкреслює елегантність, створюють гармонію вишуканості. Наші пращури зі смаком вбиралися. Потяг до красивого, ошатного  одягу, мабуть, у нас передається на генетичному рівні.

Цей колектив презентував спільну роботу з  краєзнавчим музеєм –  збірник методичних рекомендацій і матеріалів з усноісторичних досліджень з досвіду польових експедицій Кіровоградщиною «Стань агентом  «Баби Єльки», який  став  результатом фольклорно-етнографічних досліджень команди  впродовж 2018-2024 років.

Справа в тому, що кожного дня стає все менше носіїв нашої автентичної культури, свідків важливих історичних подій, тому дуже важлива робота з  фіксації і збереження  спогадів, свідчень. І  відрадно, що  є люди, які   намагаються зберегти ті крихти і роблять  це успішно й професійно. І ми кожен можемо долучитися до цієї високої справи у своїх регіонах. Правду кажуть, якби історія складалася із історій родин українців, то її ніхто не вкрав би і не переписав.

Я надихнулася і вирішила  розпитати у своєї мами про традиції, які вона пам’ятає з розповідей своїх батьків до 1939 року, до «золотого» вересня, коли прийшли совіти  із своєю антиукраїнською позицією знищення віри і традиційного українського села, коли за одягнену вишиванку могли відрахувати з вишу, як українську буржуазну націоналістку. Було таке.

Ми спілкувалися  про те, як історія повертається із директором Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара», Петром Гончаром. Цей неймовірно відданий музейній справі чоловік може нескінченно розповідати про улюблену роботу, що стала для нього місією. Ми говорили  про експозицію проєкту «До своєї природи», яка експонується в Києві на кількох локаціях до Дня Незалежності України. Це  світлини творів українського народного мистецтва початку XIX — другої половини XX століть з колекції Музею Івана Гончара.

Особливе враження  залишилося від знайомства і спілкування з Марією Шамоніною лідеркою  правозахисної громадської  організації «Покровська правозахисна організація «Щит». В статусі організації уже шість років  вони   допомагають  ВПО та місцевому населенню Донеччини, що постраждало від обстрілів росії, згуртовують  мешканців громад, людей з інвалідністю, щоб  швидко реагувати  на виклики.

Марія живе у Покровську на Донеччині з 2014 року, переїхавши з Донецька, де ще з двотисячного активно брала участь в патріотичних заходах і допомагала людям. У неї дуже гарна українська мова. Усі дні  вона хвилювалася за рідне місто, адже там було по 16 -20 прольотів. Жити і працювати на межі активних бойових дій – це справжня мужність.  Але  ця легендарна жінка не тільки допомагає людям, вона будує плани, шукає  нові проекти,  незламно вірить у Перемогу України та відновлення міст і сіл Донецької та Луганської областей. Поспілкувавшись з такими духовно багатими людьми , сам стаєш міцніщим  і крилатішим. Ми були втішені, що провели цей час в команді однодумців і надихнулися до подальшої праці  на благо України,- резюмує моя візаві.

Було чим на форумі поділитися і самій Раїсі Обшарській. Адже в дошкільному закладі Чорткова, який вона очолює понад двадцять років, вперше в Україні,  тому, з її подачі  впровадили  в дошкілля  українознавство – дитяче Сокільство,  на основі заповідей товариства «Сокіл», започаткованого наприкінці XIX століття у Львові.

Одна з них гласила: «Світ посідає той, хто його здобуває. Ділами – не словами, не плачем – а мечем».  За словами Раїси Обшарської,  тоді організацію створювали як “тіловиховну” та “руханкову”. Насправді ж вона стала школою українства для тисяч тодішніх дітей.  Мета педагогів-дошкільників  також – виховати здорове тілом і душею молоде покоління української нації.  Місяць тому пані Раїса  ділилася досвідом  впровадження новації на  Всеукраїнському  вебінарі: «Українське Дитяче Сокільство: традиції та інновації у вихованні», організованому  співробітниками Лабораторії Дитячого Сокільства Інституту проблем виховання НАПН України.

– З дітей починається новий слід на стежині українства, – каже директорка дошкільного закладу. – Якою вона буде, залежить сьогодні, як ніколи, від нас. Чи заросте бурʼяном забуття, чи переросте у широкий вільний шлях, над яким буде світити сонце української Правди. Ми хочемо колисковою піснею, лагідною забавлянкою, мудрою примовлянкою наповнити  ніжні дитячі душі, щоб спільно зберегти  родинні скарби, щоб діти з дошкілля мали  стержень національного менталітету. Це в умовах  агресивної  пропагандистської  діяльності  сучасної рф,  геноцидної війни, спрямованої на знищення  української національної пам’яті та самобутньої культури, українськості , дуже важливо.

Неоціненним у цьому плані є і  Всеукраїнський форум «Round-table & Training: Етнографія і Сучасність». В умовах збройного та інформаційного протистояння російській агресії надважливим є дослідження, збереження та популяризація культурної спадщини України. А втілення етнопедагогіки з дошкілля неодмінно дасть свої результати. Наші діти мають знати корені свого роду, вливатися у витоки рідних джерел, транслювати у Всесвіт мелодику української мови, берегти свою українську унікальність менталітету.

Таким чином, ми кожен на своєму відтинку  наближатимемо  перемогу України. Давня історія та багата культурна спадщина — це справжній скарб, який ми маємо зберегти для прийдешніх поколінь українців. Тож, не втрачаймо, що маємо, а зберігаймо й примножуймо для майбутньої квітучої, самодостатньої і сильної  України, яка неодмінно буде з нашою перемогою.