Навіщо Європарламент виділив українцям цілий поверх своєї будівлі

Європейський парламент у березні 2022 року виділив на потреби української  громади Бельгії один із поверхів своєї будівлі в Брюселі. Його назвали Українським хабом громадянського суспільства. Зважаючи на повномасштабне вторгнення в Україну та військову агресію з боку росії, приміщення  надали в максимально стислі терміни у відповідь на звернення до Європарламенту  очільниці громадської організації Просування  України Марти Барандій. Ця організація користується беззастережною повагою та авторитетом серед багатьох депутатів Європейського парламенту,  завдяки своїй наполегливій роботі, патріотизму та здатності консолідувати людські і медіа-ресурси на користь Україні. Головою і координаторкою  Українського хабу стала Наталя Мельник. З пані Наталею  ми зустрілися  в цьому просторому, світлому приміщенні, щоб поговорити про його наповнення, про людей, які  дають  йому життя, про його потужний український голос, який звучить у самому серці  Євросоюзу.

– Ми  щиро дякуємо  всім, хто надає руку допомоги співвітчизникам в Україні та українцям, які знайшли свій тимчасовий прихисток у Бельгії через війну. Одним  із  проявів такої  підтримки є і наш заклад. Він став  важливою  комунікаційною платформою для українського опору та європейської солідарності, для спільної роботи   всіх українських та європейських громадських організацій, які занепокоєні війною  росії проти України. Простір використовуємо для прес-конференцій, організації демонстрацій, зустрічей, круглих столів, дискусійних панелей, а також для надання психологічної та адміністративної підтримки українцям, яких вигнала з дому війна, і  які ще й зараз прибувають до Бельгії, – говорить пані Наталя. – Бельгія   одна з шести держав-засновниць Європейського Союзу і НАТО, а тут в Брюсселі – розташовані їхні ключові інституції. І це символічно, що ми маємо приміщення в будівлі Європарламенту, бо для українських громадян цінності, на яких засновані  авторитетні міжнародні інституції, є близькими, особливо коли мова йде про демократію, повагу до прав людини та її основних свобод. Під такими гаслами наша нація вийшла на Революцію Гідності, з якої почалася війна. З цими гаслами ми виходимо і зараз, щоб нагадати світові про Україну і про те, що  в нас кровопролитна війна і ми дуже високу ціну платимо захищаючи   принципи, які сповідує цивілізований світ. Нам потрібна допомога до повної і остаточної Перемоги над ворогом-загарбником наших земель.

– Ви  активна громадська діячка, українка, яка об’єднала навколо себе людей для допомоги Україні, координує роботу такої потужної  організації. Як ви  йшли  до лідерства?

– До лідерства мені ще вчитися і вчитися, але мені довірили це приміщення і я вдячна за цю довіру і нове коло обов’язків. Ми всі тут волонтери. Я дипломат за освітою, 23 роки дипломатичної служби. Останнє місце роботи – місія України при НАТО. А все свідоме життя  я працювала в МЗС. Вирішила тут  залишитися, а розпочалася широкомасштабна війна. Три дні я плакала і не знала що робити. А потім зрозуміла , що треба щось робити, бо сльозами не допоможеш. Я звернулася до шкіл, визначили місце збору гуманітарної допомоги, бо люди відразу відгукнулися на нашу біду. Зустрілася з  громадськими організаціями українців. Найстарішу – Товариство українців Бельгії , створену у 1945 році, очолює Ігор Хохоляк. Він народився тут, але, завдяки батькам, чудово розмовляє українською. Товариство, яке він очолює з 2014 року,  формували шість поколінь наших земляків. Він сказав,  що  додана вартість його об’єднання полягає в тому, що вони можуть  думати як бельгійці і добре знають місцевий  менталітет. Ми взяли це на озброєння. Саме він підказав, що зараз ми можемо  бути культурними  перекладачами допомогти Україні, щоб  ефективніше передати свій меседж бельгійцям. А нам потрібна була допомога і підтримка. За останні два роки багато українців взяли на роботу до Європарламенту,є навіть помічники депутатів, в Єврокомісію. Всі намагаються щось робити для України, є потужне лоббі. Ми відчуваємо сильну підтримку цієї організації  від активних депутатів,  як Делегація Об’єднання парламентів держав-членів ЄС «United for Ukraine» (U4U, «Об’єднані для України») на чолі з ініціатором проекту Андрюсом Кубіліусом. Є  потужний механізм взаємодії і це нам  допомагає, коли  треба приймати рішення  на користь  України. Ми  мали честь представити Український хаб громадянського суспільства на грандіозному форумі у Варшаві, присвяченому інвестиціям, нерухомості, будівництву, партнерствам.Вкотре переконалася , що громадянське суспільство є важливим фактором у майбутній відбудові України.  В Українському хабі   ми гроші не збираємо, тут  у нас головним стало донесення меседжу Європі, світові, що Україна є, що вона бореться за свободу і незалежність і  нам потрібна зброя, медикаменти, гуманітарні вантажі і будь-яка допомога, яка наблизила б Перемогу. Зрештою, на всіх заходах ми кажемо, що  злочинці мають бути покарані, а ця висока ціна, яку сьогодні платить Україна, зберігає мир у світі, бо це не тільки наша війна. А коли нам треба було зібрати кошти на дрон, то ми вийшли торгувати млинцями,  щоб зібрати на зимовий одяг  для дітей, торгували варениками. Інколи для адресної допомоги такі акції проводимо на нашій сторінці в соцмережах. Скриньки для збору коштів ставимо на благодійних заходах. Але двері Українського хабу   відчинені не лише для стимуляції збору допомоги Україні, але й щоб розказати європейцям, якою є наша нація – через пісні, картини, фольклор, фотовиставки. Ми виходимо з того, щоб тримати слово «Україна» в порядку денному весь час, привертати увагу і до наших видатних ідей і до наших потреб. Нам дуже допомагає Почесний консул України в Бельгії бельгійський підприємець Кріс Бекерс. До призначення на цю посаду багато разів бував у нашій державі у справах бізнесу. Він сам зізнавався неодноразово, що полюбив Україну з першого погляду,  захоплений її гостинністю, історією, культурною спадщиною, традиціями, які передаються з покоління в покоління. Особливо його вразили відкритість українців і їхня любов до свободи. Він і кошти нам виділяє на заходи, і бере участь в організації зустрічей із потрібними, впливовими людьми, гідно сам відстоює інтереси України, бо має широкі зв’язки і знайомства в урядових, громадських та бізнесових колах.

– Український хаб  у будівлі Європарламенту вже написав сторінки своєї історії, на жаль, зав’язаної із війною в Україні. Давайте перегорнемо хоч кілька, щоб почути голос осередку українства в серці  Європи.

– Він такий різнобарвний! Я назву лише кілька крайніх заходів, щоб був зрозумілим діапазон   його  звучання.

Ми тут  організували  зустріч  проводу  Світового конґресу українців  з лідерами українських громад Європи. На ній йшлося  про світовий проєкт СКУ  “Єднаймося з Україною”, за яким понад півтора року  організація працює безпосередньо з ЗСУ, з Міноборони, теробороною, прикордонниками, розвідкою та іншими підрозділами Сил оборони.  Українці світу понад 90 млн доларів,  передали на підтримку ЗСУ, допомагають у сфері енергетики, агропромисловості. На зустрічі вирішили, що  допомогу треба значно підсилити.

Всі ми знаємо, що знаходження росії у складі ООН є абсолютно нелегальним: ні юридично, ні з моральних міркувань. Ми всі дуже чекаємо тотальної блокади росії з усіх можливих економічно-соціальних сторін, бо терористу не місце в цивільному всесвіті. На цю тему у нас відбулася конференція “Незаконна присутність Росії в ООН: пряма загроза глобальній безпеці”, в якій взяв участь Посол України в ЄС Всеволод Ченцов.Масштабні  проблеми  обговорювали  експерти з України, ЄС та НАТО на зустрічі  «Післясмак Вільнюського саміту НАТО для України: між прагненнями та зобов’язанями», який організував наш заклад спільно з  Радою зовнішньої політики “Українська призма” за підтримки Центру інформації та документації НАТО в Україні.

Майже місяць тривала  виставка  «Україна: журналісти в зонах бойових дій»,  організована спільно Європейською федерацією журналістів і Національною спілкою журналістів України  для привернення уваги світової громадськості до важливої ролі журналістів під час війни та до необхідності притягнення до відповідальності росіян за воєнні злочини. Представлені  світлини  – найкращий шлях показати справжню історію про війну, про українських людей, про нашу боротьбу. А мужність та хоробрість українських журналістів, які працювали у зоні воєнних дій,  може стати прикладом для європейських медійників.  росія хотіла би прибрати Україну й події в Україні із міжнародних новин. Але війна триває — і журналісти та всі присутні на відкритті виставки   закликали  колег із різних країн світу продовжувати висвітлювати їх у своїх медіа.

Відбулася презентація Міжнародного кінофестивалю  «Мрія». Захід підкреслив важливість підтримки українського кіно, теми щастя, мистецтва та натхнення, які стали головними темами цьогорічних фільмів, та важливу місію фестивалю Мрія – надання гуманітарної допомоги українцям.

Тут була  виставка “Українка”, зініційована  Маршалкою  Сейму Республіки Польща Ельжбетою Вітек, яка стала    частиною заходу у рамках візиту жiнок-спікерів Парламентів Європейського Союзу.Ця виставка показала  різні ролі жінок, які вони виконують у ці трагічні часи в Україні і  закликала пам’ятати про  європейську відповідальність за допомогу Україні, яка   мужньо бореться з російським агресором.

Незабутнім був і благодійний вечір української культури під назвою “Моє ім’я – Україна”. Європейській  публіці наші землячки  показали стиль і красу по-українськи.

Пані Людмила, етнографістка з Тернопільщини, тривалий час працювала в музеї лемківської культури. Має   особисту приватну виставку хусток,  вчила як їх  пов’язувати. Завʼязала і сестрі бельгійської королеви, яка відвідала подію. Зворушливо звучала з її вуст історія переселених лемків.

Дефіле з українськими мотивами організувала  майстриня-дизайнерка  одягу Альона Пильгун, яка приїхала з Києва до Бельгії 15 років тому. Це були її дебютні роботи. Альона відома не лише, як талановита  майстриня, а і як волонтерка, яка їздить і навчає членкинь українських осередків Бельгії  плести камуфляжні сітки на фронт, допомагає тканиною  і адресними зв’язками. Чоловік її на фронті в Україні. Альона казала, що  цю дебютну колекцію вона готувала з особливим пієтетом для того, щоб  українців бачили не тільки, як біженців, а відчули, що ми талановиті, самодостатні, успішні, працьовиті, багато чого вміємо і знаємо, пишаємося і дорожимо своєю країною.

Адже, направду,  Україна не приходить в ЄС з простягнутою рукою, ми велика багата аграрна  країна і  можемо збагатити Європейський Союз.

Була у нас і дуже зворушлива  виставка дитячих малюнків «Світ, у якому я хочу жити!» з відео мостом  з Харківським  дипломатичним  клубом.  Цим ми  також привернути увагу європейського суспільства до проблеми виховання та підтримки творчого потенціалу молодого покоління на прикладі дітей з України, а також висвітлити питання щодо необхідності створення миротворчих таборів для психологічної реабілітації дітей, що перебувають чи перебували у зоні бойових дій.

В рамках підтримки Програми спільного розвитку емоційного благополуччя  тут відбувалося і благодійне заняття з Гімалайскої  Йоги з йогом та містиком Прадіпом Уллалом, присвячене відкриттю серця та зціленню емоційної травми, гармонізації розуму, тіла та душі,  зниженню стресу та покращенню психічного здоров’я що є вкрай важливим під час війни. Таким чином ми тримаємо фокус на Україні і голос наш переважно інформаційно-політичний.

– Бельгію через її особливу роль у Першій та Другій світових войнах часто називають «полем битви Європи». Це робить її подібною до України, яка в обох світових войнах також була ареною багатьох запеклих боїв. Кажуть, що безпрецедентна допомога Україні з боку країн ЄС свідчить про те, що її жителі визнають українців європейцями. Чому ще, як ви думаєте,  провідні, багаті країни  так зацікавлені в перемозі України?

– Тому, що немає ілюзій ні в кого щодо імперських амбіцій нашого сусіда і сам факт агресії не викликає жодного сентименту  в тих, хто багато заробляв на відносинах з росією, відмивав гроші. Народ цих країн прозрів уже до того, щоб бачити,  що Україна воює за демократію, свободу і європейські цінності. Ми дуже вдячні бельгійцям і уряду  країни, які активно підтримали і підтримують Україну. Ця невеличка держава  прийняла до 90 тисяч тимчасово  переселених людей із зони бойових дій, які прибули в чому застала війна, лишилися там без домівок, без родин. І цей етап розпачу ми долали разом. Це вже зараз масштабні фокуси на Україну,  а тоді ми  примітивно  робили кілька заходів з працедавцями щоб люди змогли знайти себе і заробляти гроші, щоб зорієнтувалися зі школами, дітьми, документами. Відрадно, що спрацьовує людська доброта і розуміння справедливості, тому і хочуть тут нашої перемоги.

– І  про перспективу України  щодо  вступу в Євросоюз, і щодо нашої Перемоги у війні? Може з Брюсселя це видніше?

-Я не дуже добре знаюся на прогнозах. Я вважаю, що інакше бути не може. Багато країн, яких брали в спільноту, не відповідали всім стандартам вступу у спільноту, не були навіть на тому рівні, на якому ми вже давно з урахуванням того, що триває 9 років  війна.  Приймали  авансом. У нас велика територія, багато людей і війна додає нам клопоту. Тому дуже хочеться, щоб ті, хто вестиме вже перемовини про вступ,  були лояльними. Звичайно, до цього процесу і нашим державникам треба добре постаратися і  побороти корупцію, яка є чи не головною перешкодою нашого поступу до цивілізованого світу. Але зараз найбільше хочеться  повної і  нищівної  поразки   ереферії.  Наша  Перемога  буде ще і в тому,що ми стали до оборони всім світом, а якщо ми  ще  закріпимо свій статус члена і ЄС, і НАТО, то ми вже не втратимо перемогу після перемоги. Може це не буде так швидко, як нам  хотілося б, бо ми для них дуже потужна країна, з великою кількістю людей. Вони мусять звикнути до нас, інтегруватися з нами, бо вони, по-простому, не знають як себе вести з такою  працьовитою, освіченою, креативною, живучою, багатою культурою, духовністю, історією нацією. Вони зараз запрошують українців працювати і в Європейську комісію, і в Європарламент, у приватні бізнесові, інформаційні, юридичні структури, бо їм потрібні такі висококласні спеціалісти, які і мовами володіють, креативні, безвідмовні у роботі, з величезним бажанням набратися досвіду. Повна перемога наша буде в тому, що  ми повернемося  нарешті додому,  в свою європейську сім’ю.

Людмила ОСТРОВСЬКА,

Брюсель, Бельгія