«Ніхто, крім нас» – композитор Олександр Бурміцький представив пісню, яка з часом може стати народною

«Війна  велика біда і трагедія нашого народу. Але країна зараз у такій ситуації, що у нас іншого вибору, як перемогти ворога, немає. Перемога  не чекає, вона просить, щоб ми давали відсіч агресору  не лише зброєю, але й  волонтерською працею, публіцистичним словом, інформаційним простором, а також мобілізовуючою піснею. І це не просто високі слова, а дійсно необхідність».

О.Бурміцький

Одвічно музика для українців у всі часи, особливо в  драматичні, трагічні, відігравала важливу роль. Свідченням цьому є цикли козацьких, стрілецьких пісень, твори періоду повстанського українського руху, майданів протесту . За майже дев’ять  років війни з росією в українському музичному просторі з’явилася величезна кількість пісень, в яких  біль і страх за майбутнє, сила духу і  заклик до боротьби , віра в перемогу та ненависть до ворога  сплелися воєдино. Пісня воістинно стала зброєю. Серед композиторів, чиї   пісні в час війни  співає Україна, і наш земляк, заслужений артист України, провідний майстер сцени Академічного ансамблю пісні і танцю Державної прикордонної служби України, композитор Олександр Бурміцький. Через свою творчість, як каже сам митець,  він  висловлює підтримку, пошану та безмежну вдячність воїнам, котрі ціною власного життя борються за мирне небо над Україною.

Ми з Олександром слухаємо його  найсвіжішу, прем’єрну пісню: «Нас хоче здолати кремлівська підлота, Та чуємо серця наказ: Свій край захищати – Це наша робота, Ніхто це не зробить, Крім нас!»… –  співає  композитор з  колективом ансамблю пісні й танцю Державної прикордонної служби України. Артисти   виступають перед воїнами, які стоять на  рубежах України. Концерти, ділиться артист,   захисники сприймають завжди із захопленням. Основою репертуару    є патріотичні пісні, а особливо, новостворені.  І ця пісня одна з них. Я вітаю Олександра з прем’єрою.  – Ключові  слова – «Ніхто, крім нас»  стали заголовними, – каже Олександр Бурміцький , дякуючи за вітання. –Слова до неї написав Вадим Крищенко. Ми давно співпрацюємо з цим поетом. Даючи текст, він сказав, що війна не дає часу на передишку чи зволікання, адже наші воїни  день і ніч стоять в обороні Вітчизни . Вадим Дмитрович  вважає своїм обов’язком – щодня писати   хоч би одну віршовану строфу на підтримку наших оборонців,  нашого героїчного народу. А потім вірші стають піснями, які  надають  сили нашим воїнам, а  всім  впевненості в перемозі. Цей вірш відразу  ліг на музику. «Ми вже зрозуміли Ворожість лукаву, За правду постали грудьми! А хто порятує  Вкраїнську державу?  Це маєм зробити лиш ми!» – звучить аудіозапис…

-Пісня – це значно більше, ніж тільки текст та музика. Сучасні пісні майже завжди існують в супроводі візуального матеріалу.

– Він має велике навантаження, підсилює текст.  На цю прем’єрну пісню ми  зробили кліп, у якому використані різні кадри, де зафіксовані здобутки ЗСУ та знакові для українського народу моменти у війні – вильоти українських літаків,  робота артилерії, знищення ворога, кадри з українськими воїнами на передовій та  в теробороні, а також протести у всьому світі на підтримку України. «Як бути, як жити – Самі вибираєм. Це кажемо в голос щораз. Нападників вигнати   З рідного краю –  Ніхто це не зробить,  Крім нас!» – звучить   пісня, з якої розумієш  що  нашу країну  ранять ворожі кулі, але ворогові не  здолати  нашого прагнення до волі.

За роки роботи в ансамблі, а наступний рік буде ювілейним, двадцятим,  композитор створив  багато пісень для військових. Він – Дипломант  Книги рекордів України, в категорії «Мистецтво. Патріотичне виховання», бо  створив півсотні   авторських і у співавторстві з іншими митцями  пісенних творів на прикордонну тематику.

– За час подій, що такою страшною хвилею накрила нашу країну, в мене з’явилася ціла низка пісень, які відтворюють той настрій, ту атмосферу, в якій ми всі зараз перебуваємо. Деколи пісні документували реальні події. Інколи треба було, щоб рана зажила, бо не можеш оспівувати ці трагічні   і героїчні миттєвості. Так було з Майданом. Я вважаю, що війна з росією і розпочалася з розстрілу  протестантів у центрі столиці. Добровольці відразу пішли на  захист кордонів на Донбасі, відбулася анексія Криму. А прикордонники – це перший щит оборони країни. Вони першими дають бій ворогу. Так було і 24 лютого, коли завдяки прикордонникам перетин українського кордону для ворога не став парадною ходою. Я бачу своє завдання, як автора, у тому, щоб підняти бойовий дух наших воїнів, зігріти їх теплом приємних спогадів про своїх рідних і близьких людей, підсилити їхню віру в перемогу і в те, що їх тут чекають. Деякі ідеї пісень виникали під час спілкування  з офіцерами, які свого часу, виконували завдання   в зоні АТО, ООС , виконують і тепер. Наприклад, капітан Володимир Патола розповів, який настрій у воїнів і як складається ситуація. Якраз у той час на їхню територію зайшла добре підготовлена ворожа диверсійна група, так що доводилось спати з автоматом у руці. І ще багато таких деталей, про які в новинах не прочитаєш. Я попросив його написати про це вірш, мені хотілось засобами поезії і музики дати можливість слухачеві побути там, з воїнами, відчути реалії їхнього життя, побуту, молодих мрій і роздумів. Так народилась пісня з дуже мирною назвою «Колискова», про те, що солдати  сплять в окопах –«Права – на затворі автомата,Ліва – на руків’ї штик-ножа». Особлива роль  військових маршів. Ми з Валерієм Мартишком написали чимало пісень про воїнів, про деякі сторінки історії нашої держави, не забували і прекрасну половину людства оспівати. Та є у нас  пісня, яка «працює» на фронті щодня і в бою, і в час затишшя. Це – «Марш 72-ї бригади»: «Ми – народжені війною, Загартовані в боях… Назива нас ворог «чорна», Бо чорніє він від нас. Буде наша перемога, І ми звільнимо Донбас». Воїни  вважають, що це – гімн їхньої бригади. Це той випадок, коли мине час, можливо, й авторів забудуть, а пісня буде жити. На знак вдячності передали мені з фронту гільзу від РПГ, підписану заступником комбрига. Із Володимиром Мельниковим є у нас твір «Пісня про наш кордон», яка прижилась і стала однією з найулюбленіших пісень прикордонників (потім я її часто чув у офіцерів на ринг-тонах мобільних телефонів). З Володимиром Коханом  ми написали  пісню-«Ми всі прикордонна родина!», без якої не проходить ЖОДЕН виступ Ансамблю.

Є пісня і про захисниць – «Жіноче обличчя кордону» , яку ми написали з прикордонником, офіцером запасу Миколою Флінтою . Люблять   наші слухачі пісню у виконанні заслуженої  діячки мистецтв України  Людмили Бурміцької, Ірини Рябко, Олени Зінчук  “На стомленій землі весна шепоче” на вірш артиста нашого Ансамблю Дмитра Хоми. А шепоче вона про те, що настане мир.  Є пісні – нагадування мирним мешканцям про те, наскільки від кожного з нас залежить майбутнє країни,  дають наснагу  вірити і пам’ятати  про тих людей, які ризикують життям заради миру.   Український патріотичний проект “Україна – це мій рай” з французським співаком Полем Манандізом.

– Чи є загальна тенденція у ваших піснях цієї тематики?

–  Вони спрямовані на те, щоб піднімати бойовий дух, посилювати мотивацію і самих вояків, і людей, які їх підтримують. Тут специфічна мова, стилістичні засоби, заклик до перемоги, бадьорий тон, образне мовлення, символізм.  Є й інший тип пісень – це ностальгія за домом, згадка про родину. Часом ці мотиви поєднуються.

– Прикметним  є  те, що  на тлі визвольної війни зазвучали  сторічної  давності пісні  й отримали справді друге життя. Нового забарвлення набрала і ваша з Миколою Луківим пісня  про Перемогу в Другій світовій війні «Половина села гуляє, половина в землі лежить», створена ще в Тернополі  понад 30 років тому…

-Пісня “День Перемоги” пройшла чималий шлях. Її співають різні виконавці і колективи. Мабуть тема, закладена у словах, знайшла свою мелодію і відгукнулась у серцях слухачів. Вони відчули  цей надрив, цю інтонацію, яка об’єднала одночасно  важку втрату близьких і друзів і тужливу радість перемоги. Сьогодні пісня сприймається дещо інакше, ніж коли вона писалась. Тепер це не тільки спогад про страшну війну проти гітлера, а ще  дума про майбутню нашу  перемогу у війні з росією «нащадком» фашизму. У 2014 році ми із, світлої пам’яті , Олександром  Смиком написали пісню «Це війна». Не думали ми тоді, що в 2022 році вона теж буде  актуальною. Цими днями Польські діячі культури провели антивоєнну акцію на підтримку України, на якій прозвучала наша пісня «Це війна» у виконанні відомої польської співачки українського походження Олександри Журавель. Вперше пісню виконали і стала вона  відомою завдяки  ансамблю пісні і танцю Державної прикордонної служби України. Я вдячний  Олександрі Журавель, відомій польській співачці Анні Осмакович, а також організаторам акції за підтримку України в цей непростий час. Я дуже дякую моїм співавторам Оксані Шеренговій, Валерієві Мартишку, Володимирові Мельникову,  Миколі Ярошу, Володимиру Вакуличу, Зої Ружин та іншим авторам за співпрацю, за те, що вони так талановито і неординарно висвітлюють цю тематику. Тепер наш обов’язок – довести розпочату справу до єдиного можливого фіналу – нашої Перемоги. Зараз нам всім дуже складно та боляче, але важливо тримати стрій та незламну віру в перемогу.

Заклично звучить приспів прем’єрної пісні «Ніхто крім нас»: «Ми йдемо в бій кривавий, Не хилим голови!  Героям нашим слава!  Вкраїнонько, живи!».

Людмила Островська