“Рубіжанські павучки”, – тернополянка розповіла про жінок, які плетуть маскувальні сітки для танків

Волонтерство в Україні – новий напрямок громадянської спільноти, який зародився у бурхливих дев’яностих, коли  суспільство почало визрівати за світовими стандартами. Але   масовий рух добровольців припав на Майдан і  початок війни. Глянула світову статистику. Приблизно кожен сьомий землянин є волонтером – таких майже мільярд. Їхня робота є еквівалентом 125 млн повноцінних робочих місць або $1,348 трлн — а це 2,4% світової економіки. Це дуже різні люди з різними професіями, статками, інтересами та цілями, але всі вони мають спільну цінність — небайдужість до того, що відбувається навколо. В Україні близько 12% населення долучається до волонтерського руху, і ця цифра потроху зростає. Так стверджує статистика.

Учасники прес-туру «Реформи на Луганщині очима регіональних журналістів», організованого Харківським прес-клубом», зустрілися із групкою волонтерів, які стали першими помічниками українським воякам, що з майдану самі пішли добровольцями боронити кордони від  «братських» найманців.

Організаторка групи Юлія Носарєва вважає, що до боротьби за незалежність може долучитися кожен, кому вона дорога. Жінки-однодумці  Юлі кажуть, що  їхня допомога, це можливість забути   про свої проблеми, і в той же час стати для когось потрібним. Починали зі збору консервацій,  макаронів, одягу і всього необхідного на перших порах для захисників, які  йшли воювати в шльопках і  без змінної білизни.Потім смаколики на свята возили. З часом не стало такої необхідності турбуватися про побут захисників, Українська армія стала на ноги.

Шість років «Рубіжанські павучки» плетуть маскувальні сітки. Вони кажуть, що їх вироби  густіші, надійніші від фабричних, та й плетуть вони  їх  з думкою про перемогу, з любов’ю до захисників. Жінка  розповідає, що тепер відправляють замовлення «Новою поштою». За цей час  покрили  своєю ручною роботою 17 тис. м. кв. 237  сітка уже запакована, як 26 кг. багаж,  чекає відправлення. На черзі уже розвішена основа і кожен з нас міг взяти участь у майстер-класі з плетіння цього рятівного дива.

Найменше покривало замовляли розміром 1м х 0,8м для дула гаубиці. Найбільші – для танків і БТР. Понад 20  замовлень чекають свого виконання і волонтери не сумніваються, що  невдовзі  все буде зроблено.  Білого, зимового камуфляжу не готують, бо зими тут непевні: пройде сніг і відразу  розтане. У своїй практиці п’ять таких виробів  зробили, але потім життя показало, що  вигідніше сіро-чорно-захисне покриття. Спробувала і я плести стрічками основу. Складний і забарний процес. Треба стояти, напружувати руки, вирівнювати, щоб не було пробілів, однорядних смужок. 15-20 см. стрічки заготовляють заздалегідь  прихильники волонтерів, які не можуть вистояти біля сітки, ця допомога також неоціненна. А дівчата після роботи, коли їх п’ятеро, коли семеро чи дев’ятеро, працюють ще одну зміну, бо кожна з них  мусить заробляти на хліб насущний за спеціальністю. Девіз  «Рубіжанських павучків» -«Плетемо_допомогу_заради Перемоги» не дає права на простій.

Що турбує місцевих добровольців? Потрібні вільні руки і бажання допомогти. Треба матеріали, які їм надсилають звідусюди, але  фабрики не працюють, обрізків обмаль, стару форму хлопці передають з фронту. Але найскладніше у волонтерстві, кажуть  жінки-патріоти,   це – люди. Коли ти їздиш, стоїш  тут за сіткою,  гориш цим, тебе це пре, є мотивація вранці прокидатися, швидко все виконувати, щоб звільнити вечір для роботи на фронт,  а стикаєшся з недолюдком, який  стяг може назвати ганчіркою, чи такими , що прозоро дивляться на тебе і перепитують, чи тобі нічим зайнятися, краще дерево посади і «наші» все одно прийдуть і ми  їх «дождьомся», то в тебе не опускаються руки, тобі  хочеться  в одну секунду знайти ту точку опори, щоб світ навколо перевернувся і став таки з голови  на ноги, кажуть  волонтерки. Своє приміщення без пізнавальних знаків вони ніде не афішують, але і вікна били, і стіни розмальовували погрозами, і  свято Незалежності та День прапора намагалися зіпсувати.

Нагадаємо, що за статистикою  в Україні близько 12 відсотків населення добровільно і безоплатно  роблять світ прекраснішим. У Рубіжному , за словами  жінок,  лише 12 відсотків підтримують патріотично-волонтерський рух. Статисти стверджують, що цифра ця зростає. Хочеться вірити, що і в Рубіжному  кількість тих, хто  розуміє ситуацію з війною, буде зростати. Зрештою,  все так не буде, буде краще, казав мудрець. І ми разом з рубіжанцями у це свято віримо.

Людмила Островська, Тернопіль-Рубіжне