У Тернополі на фотовиставку Василя Бурми прийшли понад сто поціновувачів його таланту

Такого величезного сузір’я заслужених і велелюддя зірок своєї справи на одному квадратному метрі не часто побачиш. Але у Файному це можливо! Бо є тут Майстер, якого всі знають і всі шанують.

Заслужений журналіст України Василь Бурма у цьому вирі у виставковій залі Тернопільського краєзнавчого музею відзначав своє 85-річчя і 60-річчя творчої діяльності. Заслужений журналіст України, член Національних спілок журналістів і фотохудожників України, лауреат обласної премії імені Володмира Здоровеги, однин із найкращих краєзнавців Тернопілля, автор десятків фотовиставок і книжок, неперевершений майстер світлопису і слова. Це все про Василя Бурму. Він людина-легенда, за фотографіями якої можна вивчати історію нашого краю.

На сьогоднішній фотозвіт митець представив роботи різних років, об’єднані тематикою – “Вогні файного міста, краяни і гості”. Звичайно, що це сота частина айсбергу його творчості. Тисячі тисяч світлин, які зупиняють щасливу мить, чи момент гризоти і зваби, захоплення і образи чи роздумів і надії відбилися в часописі його праці.

– Я журналіст, фотокор, тому портретних, салонних знимків я не маю, – каже митець.- Я завжди шукаю образ, без позування, тоді прочитується настрій. Особливо люблю знімати малих і старих. Це люди безпосередні, вони не маніряться, не хочуть бути кращими чи добрішими на фотографії. Люблю правдивих людей, – резюмує автор виставки.

Його фотопортрети можна розглядати до безкінечності, як на художніх картинах прочитувати кожну рисочку, зморшку чи погляд. У арсеналі митця фотопортрети від безхатченків і блаженних до вчених, письменників, громадських діячів, журналістів, Президентів України.

Світлини Василя Олександровича це – відбиток епохи, яка принесла карколомні зміни, яка запалила нові вогні і в державі, і у Тернополі. Світлини мають неповторний , Бурмівський заряд енергії, життєствердної, обнадійливої, красивої… Він той, хто зупиняє миті, був і залишається в строю світлописців, бо саме так зветься його ремесло.

Побратими, друзі, колеги, знайомі бажали ювіляру ще довго топтати ряст, щоб його фотографії були окрасою газети, в якій він незрадливо пропрацював із 1962 року, щоб його Зірка на Алеї Зірок Тернополя яскраво світила в його житті, дарувала перспективу, спонукала мріяти і творити!

Бадьорості, відради для душі, натхнення і многая літа, шановний Майстре!
Людмила Островська