Тернополянка розповіла про дивне побачення

Це було років 18 тому. Я познайомилась з хлопцем Віталиком, старшим за мене на кілька років і думала, що ми йдемо на побачення. Але він прийшов зі своїм другом, схожим на Снуп Дога і сказав, що радіє, коли можна випити разом «Колу» і «потусити» з класними колєгами.

Я слухала якісь історії про тачки і нові альбоми невідомих виконавців. Час був тягучим та раптом пришвидшився. Віталику треба було забігти додому по ключі, а за ті кілька хвилин по «снупдога» заїхали батьки і дали йому купу завдань. «Ірка, скажи Вєталю, шо я буду чекати його в третій біля моста на нашому з ним місці. Він знає. Тіки не забудь, передай йому!» – вигукував він з батьківської автівки, поправляючи реперський кашкет.

Коли мій друг повернувся, то ми вирішили лізти по якихось стромах і кручах, по-філософськи заглядаючи в урвища і похитуючи головами, наче вже все на світі знаємо.

На тім і розійшлись.  Ввечері я повернулась в свій двір, де колєжанки з підозрою дивились мені вслід.

Та інколи, в такий дикий сніжний холод, як нині, я думаю, може той «снупдог» увесь цей час і досі там чекає і взагалі як він там в таку люту погоду вночі, в благенькій футболочці з малюнками графіті, які ніц не гріють. Тоді я хочу вигукнути: «Вибачте, хлопці, я тупо забула!»

Ірина КРАВЧУК