Як на Тернопільщині хворим на коронавірус пережити цькування

0
25

Через пандемію коронавірусу в світі з’явився новий вид цькування — COVID-булінг: хворі або люди з підозрою на захворювання можуть зіткнутися з осудом, тиском і звинуваченнями з боку близьких, колег або тих, з ким вони контактували ще до встановлення діагнозу.

Хтось змушений писати листи співробітникам з вибаченнями, бо заразився; когось звинувачують друзі, які самі нехтували правилами безпеки. Витримати такий булінг можуть не всі, і тоді до хвороби додаються апатія, депресія, порушення сну і апетиту.

Радіо НВ поставило кілька запитань психологу Наталії Ломоносовій про те, як пережити подібну ситуацію.

— Що може відчувати людина, яку цькують за те, що вона захворіла, крім почуття провини?

— Образу, страх, гнів, докори сумління, істерику… Хоч людина і не винна в тому, що вона захворіла, як правило, вона може почати звинувачувати себе. Є такі агресивного типу люди, які раптом що відразу звинувачують себе — це ірраціональна вина.

— Які люди можуть взагалі не відчувати провину?

— Упевнені. Хто цю ситуацію переносить більш спокійно і краще управляє своїми почуттями. У цей момент тривога його не захльостує, і його мислення залишається здатним раціонально думати, шукати варіанти. Вони, скоріше, будуть в цей момент думати не про те, що «я винен, як же так сталося, в чому ж проблема?», а шукати вихід, рішення, що робити. У цих людей буде раціональний план порятунку, а в інших — ось ця емоційна істерика.

— З психологічної точки зору, що за допомогою таких випадів намагається вгамувати людина, яка навпаки нападає на іншого?

— Люди нападають тільки тому, що бояться самі, — коли людина перебуває в тривозі і ситуація незрозуміла, тобто вона не може її контролювати, їй страшно. Смерть — це такий лектор, якого починаєш чути, тільки коли сідаєш у перший ряд. І довго вдивлятися в цю тривогу, в причину, особливо коли ти її не можеш контролювати, — це все одно, що дивитися на сонце: людина довго цього не витримує, вона відводить погляд і починає шукати, куди каналізувати ці почуття.

А почуття будуть такі: гнів, вина, страх, імпульсивність, агресія, може бути депресія — людина або втрачає самовладання, або навпаки ніби «схлопується» і звинувачує себе. Так чи інакше, під час тривоги що ті, що інші (але перш за все агресори) — це такі ж люди, які зараз дуже сильно бояться, і їм абсолютно необхідно якось повернути собі контроль.

Тоді вони починають контролювати всіх інших: хто куди пішов, хто як поводиться, хто дотримується [карантинних обмежень] і наскільки добре, і нападати на них, тому що їм здається, що у такий спосіб вони хоч трохи контролюють [ситуацію]. А коли вони її контролюють, то хоч трохи заспокоюються.

Тобто це все спосіб себе заспокоїти — чим більше вони нападають, тим більше очікують, що хтось скаже: «Який ти молодець! Ти хороший, а всі погані». Реакція на сполох — це битися або такати.

— А як можна протидіяти COVID-булінгу?

— Намагайтеся вийти з цієї ситуації, зрозумійте, що ви — не причина. Тобто людина кричить і нападає через власний страх. Чим ви їй можете допомогти? Спробувати заспокоїти? Якщо кілька раціональних слів ніяк не діють, вам краще піти.

Смерть — це такий лектор, якого починаєш чути, тільки коли сідаєш у перший ряд
Агресор сміливий, якщо у нього є «глядачі». Якщо ж їх немає, якщо всі інші в цей момент не отримуватимуть задоволення від того, як ті б’ються, то «відключаться», оскільки будуть розуміти, що це одна людина зараз вийшла з себе, втратила розум і нападає на другу, ні в чому не винну, і робить це, тому що почувається важливою і чекає, що всі її похвалять. Не підтримуйте це, виходьте з комунікації, щоб не підливати масла у вогонь.
— Які слова можуть зупинити людину, що цькує іншу через хворобу?
— Ви маєте сказати: «Я розумію ваші почуття і те, що ви зараз дуже боїтеся. Я теж боюся. Все, що нам зараз потрібно зробити, — це взяти себе в руки і заспокоїтися. Від того, що ви зробите мені гірше, в більшій безпеці ви не будете».
Але в цій ситуації все ж краще не розмовляти з людиною. Чим більше ви починаєте з нею говорити, тим більше вона буде на вас нападати, бо її мета — скинути на вас весь свій гнів. Ті почуття, від яких її «ковбасить», їй потрібно на когось вилити. Вона не розуміє, що причина цих почуттів вона сама, її власний страх. Тому найкраще — дистанціюватися. Чим більше ви будете їй відповідати, тим імовірніше у неї виникне ситуація, в якій вона зможе отримати полегшення.
— Що може перешкодити тому, щоб людина не добивала іншу, що хворіє COVID-19?
— Потрібно вміти справлятися зі своєю тривогою і зрозуміти, що ця ситуація з COVID-19 посилює саме тривожний механізм, тривожний режим. Він є у нас всіх, тому [в цьому випадку діють] такі ж правила [поведінки], як і при сильній тривозі. Насамперед вчіться диханню животом, прогресивної релаксації; переносити цю невизначеність, коли ви не можете контролювати [ситуацію]; відключати негатив, який вас постійно накручує.
Займайтеся спортом, оточіть себе людьми, з якими ви можете поговорити про щось інше. Це не означає йти від проблеми, забути її, але це означає розуміти, що прямо зараз ти не можеш все змінити, і, отже, тобі потрібно якось контролювати те, що ти можеш контролювати, — наприклад, свій режим, своє оточення; те, про що ти думаєш і що говориш; якими емоціями наповнюєш свій особистісний простір.

Загалом, [необхідно] зайнятися тим, що ти можеш контролювати, тому що контроль заспокоює. А ми перебуваємо в тій ситуації, коли начебто нічого не можемо контролювати — саме це дуже сильно вимотує. У нас у всіх тривожний розлад. А ті, у кого він був і раніше, як на сковорідці смажаться — це дійсно серйозний, смерті подібний стрес, найбільший, який занадто довго триває. Ми не можемо його ніяк приборкати, тобто почати хоч якось контролювати, а здатні лише від нього ховатися. І тому у всіх це викликає тривожні реакції — люди один на одного нападають, оскільки їм необхідно хоч якось [виплеснути] емоції.

БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ