Тернопільському дякові Богданові Коропецькому на заробітках стали у пригоді навики бойових мистецтв. Тоді він вже мав вісім років досвіду боксу, шотокан-карате і тайцзицюань. Ось кілька його порад.
- Призвичаївся акцентувати увагу на центрі ваги тіла. Коли правильно тримати спину, тоді працюють м’язи ті, які треба. Має бути все природно.
- Ріжеш пилою, наприклад, можна часом стегном потягнути, щоб рука відпочила. Так робити, щоб мінімум витратити сил.
- Менше у відрах носити, а возити тачкою. Як нерівна земля – дошку поставити. Не треба робити нічого зайвого.
- Обливався на заробітках холодною водою.
- Коли пісок пересипав чи цеглу складав – співав. Спів додає сил. А мені казали: «Ти – чистий вар’ят. Подумають, що напився».
Бігав, коли штукатурили. Відра весь день носив. Муляр Зеник з нашої бригади, сильний і міцний, який важив сто двадцять кілограмів, дивувався. Казав, що впав би на моєму місці.
Починав з підсобника на початку дев’яностих. Сусід Михайло з мого села запропонував роботу у будівельній бригаді. Їздили до Польщі. Якось там йшли до костьолу, жінка господаря по дорозі зустрілася з коліжанками. Її запитали хто ми. А вона: «То є гречне панство». А наші люди думають, що вони батраки.
Я не знав польської, то спілкувався із сином господарів англійською. Він за це мене поважав. На будові навчився цінувати простих людей. Спочатку думав, що тільки ті щось вартують, що мають інститути.