Для чого жителі Західної України витрачають на надмогильні пам’ятники такі великі гроші?

Правда це чи ні, я вам не скажу. Тут, як мовиться за що купив, за те і вам без націнок і накруток віддати хочу. Але чомусь здається, що таки правда. І що не я один про таке чув.

А тепер суть самої історії. Ні для кого не таємниця, що пенсії на у нашій країні не такі щоб аж дуже великі. Принаймні мені не доводилося чути щоб пенсіонери після отримання Україною омріяного безвізу масово пошпацирували за кордон. Чомусь нема інформації про те що вони їздять на вихідні у Венецію поплавати на гондолах чи десь у Париж подивитися з Ейфелевої вежі чи не доїдає колорадський жук бараболю.

А ось про те, що пенсіонери масово подають заявки на отримання субсидій чую постійно. Як чую, що і відмовляють усе більшій кількості людей.

А ось тут ще почув, що одна пенсіонерка поставила пам’ятник на могилі чоловіка. Пам’ятник це добре, куди ж без цього. Але заплатила вона за це майже 50 тисяч гривень. Не скажу, що я здивований, бо я шокований. При пенсії у 1700 гривень поставити пам’ятник за 50 тисяч. Тобто віддала вона за це трохи трохи менше ніж пенсія за три роки.

Ви спитаєте чи подавала вона на субсидії? Звичайно, куди ж без цього. Адже вона ледве зводить кінці з кінцями. Ось тільки дали їй субсидію чи ні, того вам не скажу. Бо не знаю.

І все таки для чого? Йдеш кладовищами і дивуєшся. Це ж скільки грошей тут стоїть. Це ж люди економлять, відмовляють собі у найнеобхіднішому, щоб у місці, де вони бувають від сили кілька разів на рік, поставити камінь за великі гроші. Дивина…

Ще одна моя знайома пенсіонерка давно наказала дітям, щоб не думали на її могилі ставити ніяких гранітів. Маленький хрестик і все. Бо вона і так прожила дуже важке життя і не хоче щоб ще і після смерті на ній був якийсь тягар. Ось тільки чи послухають її діти. Адже навколо гранітні пам’ятники, а тут маленький хрестик. Це ж перед людьми буде соромно. Чи не так?..