“Сьогодні зранку їдучи до Тернополя, 0 8.05 сіла в маршрутку Лопушани-Тернопіль, – повідомляє
Любов Христів. – Зайняті сидячі місця, все чудово, хтось в масці, хтось без. Словом, Карантин.
Зупинка Ярчівці +2 людей вже стоїть в салоні, Озерна ще, друга зупинка Озерна знову кілька людей, я звільнила своє місце бабусі з великими сумками. Словом, маршрутка зупинялася на кожній зупинці.
Аааа, на Хуторах Озернянських я не витримала, бо реально це вже був перебор, запитала водія, чому зупиняємося на кожній зупинці і добираємо людей, в маршрутці вільного місця нема ні сидячого, ні стоячого.Тим більше під час карантину, ну раз карантин то карантин,чи як?
Чесно?
Водій,в якого маска на бороді, на фото не дуже видно, як завівся: “Ви, пані, мовчіть,бо то, що ви не встигаєте на роботу, то ваші проблеми, а як будете багато говорити, то я вас висаджу”. На що я запитала, чому мене висаджувати, якщо я оплатила повний проїзд і не хамлю, пробачте, а питаю про реальні речі. Знову крик в мою сторону: “Мовчіть, бо я вас висаджу, я вам сказав”. Жіночки збоку теж почали, щось типу, а ви хочете їхати, а ми нє…
До чого веду.
Я оплатила за проїзд, їду без квитка, без страхівки і без права зробити водію зауваження і якщо, не дай Боже, щось стається по дорозі ви – ніхто чи як? Не просто так пишу, а про реальні речі, пробачте, які відбуваються навколо нас, контролю нуль, водій хамло неабияке. А ви, я чи будь-хто іньший не маєте права ні на що, хоч права за законом є, бо у водія не той настрій, пробачте.
Дивує той факт, що всі все прекрасно знають, але кожен мовчить, бо так простіше.
Ну люди добрі, якщо ми не дотримуємося карантину, то або всі, або ніхто.
Чому тоді маршрутки повні, а садочок не відкривають, бо норми не дозволяють???
Чому салони, студіїї краси, кафешки маленькі, де точно немає скупчень, провіряють, хоча в салонах та студіях все за записами і таке, як рукавички і маски – це звична справа, бо ми в них працюємо завжди, а в ресторанах роблять весілля на 100 і більше людей?
Виходить комусь можна,а комусь ні???
Як можна щось змінити, якщо ми не міняємося… Дуже сумно розуміти, що світ став занадто жорстоким, а ми для того, щоби щось змінити, не робимо нічого… “.
