«Спочатку через свою щирість була не в комфорті. Потім стала обачною», – Оксана Пекун

Оксана Пекун-українська естрадна співачка, народна артистка України, ведуча програми “Фольк-мюзік” на UА:Першому. Народилася, стала на ноги і окрилилася  артистка у Тернополі. Цьогоріч навколо нашої землячки   настирливо крутяться ювілейні дати і цифри.  Просто 10, 25 – нічого не говорять. А що вам промовляють – 450, 500 і  1500? Аналогічно.  Я і зустрілася з  Оксаною, щоб з’ясувати глибинність, зміст, наповнення цих ключових у житті артистки  нулів і п’ятірок. Бо тільки вона знає, що вони їй дали і  скільки праці в них вкладено, душі, наполегливості і ще чогось не відкритого, про що словами і не скажеш.

– Дуже рада зустрічі із  українською зіркою і  тішуся, що в особистому  архіві маю наші перші інтерв’ю з кучерявою  білявкою Оксаною Пекун, яка  завжди поспішала на конкурси, на виступи, на записи. Біля тебе завжди був «движ». А ще зачаровувала  усмішка, відвертість у спілкуванні, безпосередність, життєрадісність і весела вдача. Зустрічі з тобою – купання в позитиві.

– Ті наші зустрічі з радіослухачами, телеглядачами із тернопільських студій  незабутні, як і перші виступи із «Зоринкою», якою керував світлої пам’яті Ізидор Доскоч. Я була серед перших випускників тепер знаменитої в усьому світі народної хорової капели  «Зоринка». На зорі творчості був і заслужений артист України Олександр Бурміцький. Саме він написав для мене  пісні, з якими я і  заявила про себе як естрадна співачка: «Кав’ярня кохання» та «Не залишай».

– А потім були перемоги на фестивалях: «Червона рута-91», « Романси Славутича»…

– Пам’ятаю, тоді це було дуже престижно для становлення, і багато проводили таких мистецьких форумів, як «Мелодія», «Доля», «Слов’янський базар»та інші.

– Ти привозила дипломи, твої пісні ставали Шлягерами української естради. Чи зберігаєш десь ті 25-річної давності нагороди?

– Є таке місце, де я зберігаю такі відзнаки, переважно гарного дизайну. Це спогад, пам’ять.

– Тепер у твоїй творчості два крила: співачка  і   ведуча телевізійної програми. Але чого більше? 

– Я за фахом учитель музики. Але мене тягнуло на сцену. Ведучою я стала після багатьох років своєї сольної кар’єри. Я досягла певних висот, статусу, була вже заслуженою артисткою України та об’їздила всю країну. І мене запросили провести програму на телебаченні. Перша моя спроба була в 1998 році на ІСТV –  музично-розважальна програма «Соло нового сезону». Потім була ще одна – «Вітаємо піснею».  Мене взяли  на Перший національний, бо в мене така харизма доброї людини, я вмію красиво сказати теплі слова, я люблю пісню, слухачів і глядачів. А у 2008 році наша керівниця запропонувала зробити фольковий проект, тому що дуже мало було народної творчості на телебаченні. Так з’явилася  оригінальна музично-розважальна програма – «Фольк-мюзік». Її автором та продюсером став Володимир Коваленко.

– Я завжди тобі казала і зараз дотримуюся цієї думки, якби ти нічого, крім  програми відродження української  народної пісні  не зробила, ти все одно  навіки ввійшла б до золотого фонду діячів культури  України  21 століття. Ми всі переживемо  за  долю  «Фольк-мюзік»…

– Для нас було несподіванкою  оновлення програми після 10 років її  успішного перебування в ефірі. Ми одержали в Німеччині міжнародну нагороду за те, що ввійшли в 20 кращих світових музичних  програм.

– І що вирішили ви з Володею: інший канал чи інший формат?

– Ми взяли паузу, вичікуємо і щиро віримо, що не може такого бути, щоб такі напрацювання лишилися поза ефіром. Але для себе тепер я зрозуміла, що в мені більше співачки. Вона пріоритетна і у веденні програм, бо це основа моєї творчості.

– На фестивалях і концертах я зустрічаюся з учасниками твоєї програми з Тернопільщини. Ти б почула, з яким пієтетом говорять ці талановиті  самодіяльні артисти  з далеких сіл, що вони були в студіїї з Оксаною Пекун. Не знаю чи ти пам’ятаєш  неповторний гурт «Кумоньки» з Кременеччини, з Шумського району «Мирівчанка» із села Мирове, «Залісчанка» із Залізсців Збаразького району та багато інших… Продюсер програми Володимир Коваленко не звинувачує тебе в лобіюванні інтересів малої батьківщини?

– Я всіх пам’ятаю. Тернопільщина для мене особлива земля. Мій продюсер нічого не запідозрював, бо я дорогою на Тернопільщину робила розвідки і в попутних областях, прослуховувала колективи. Я люблю всіх людей, які зберігають наші традиції, народну пісню і він це знає.

– Зізнаюся, телевізор не дивлюся, але твою калинову програму, що нанизує народні пісні, як  разки намиста, дивилася б безкінечно. Якась магія є  і в піснях, і в твоїй харизмі. Мабуть немає вже такого куточка в Україні, де б ви за ці 10 років не побували…

– За цей час  ми зібрали близько 1500 пісень. Вийшло близько 450 програм. Нас навіть зареєстрували в Книзі рекордів України, як програму, яка побувала у 500 місцях, де ми проводили зйомки. І повірте, у нас попереду ще багато роботи.

– Що дав тобі, чого  навчив  за ці 25 років український шоу-бізнес, загартувала чи розслабила славою столиця?

– Розслаблятися не можна, однозначно. Я на початках через свою щирість, відкритість, доброзичливість трохи була не в комфорті. Потім навчилася бути обачною, сильною. Ці роки дали мені  безліч концертів у всіх куточках України. Аудіоальбоми  «Кав’ярня кохання», «Відлітаю, прощай», «Я без тебе», «Козачка». Шоу-бізнес навчив дотримуватися дієти,  займатися фітнесом, плаванням, танцями. Подарував неперевершеного керівника проекту, грамотного продюсера шоу-мена, журналіста, заслуженого діяча мистецтв України, мого чоловіка – Володимира Коваленка. Дякую мистецтву, естрадній пісні, конкурсам, які нам не дали можливості розминутися в цьому світі. Ми, до речі, цьогоріч відзначаємо і 25 річчя нашого спільного життя, сімейний ювілей.

– Якби на один день була можливість стати кимсь іншим, ким би ти стала?

– Сама собою. Колись дуже хотіла бути продавцем морозива, бо дуже його люблю. А тепер знаю, що краще його не їсти, бо 5 хвилин на язиці і потім осідає на талії (сміється). Мені дуже комфортно бути співачкою, це моє і ні на що не проміняла б.

– Що б ти змінила у цьому світі, якби могла?

– В першу чергу хочу миру. Дуже болить, що люди хворіють невиліковними хворобами. Особливо діти. Знищила б усі хвороби людства, щоб щастя побільшало. А ще є мрія – знищити  байдужість. Вона заполонює людські душі, глушить поступ до цивілізації, збіднює  людську спільноту.

– Оксанко, скільки б ти років у Києві не жила, колишніх тернополян не буває. З концертом до земляків – святе. Відрадно, що цього року, вперше за останні 10 років ти вирішила причастити земляків своєю піснею і своєю щирою, широкою, незрадливою  душею, адже концертний тур Україною так і називається – «Душа моя».

– Дуже хвилююся перед цим всеукраїнським туром, скучила за земляками. Тернопіль – це моя колиска. Це як триматиму іспит  за ці роки, які я була дуже зайнята і не володіла часом. У мене є величезний репертуар. Визначені дати  концертів у Києві, Львові і Тернополі.

– Я офіційно повідомлю. Цьогоріч виповнюється 25 років з початку творчої діяльності співачки і телеведучої, народної артистки України Оксани Пекун. Враховуючи те, що Оксана народилася і  більший період свого життя провела у Файному, де і відбулося її творче становлення, ювілейний концертний тур Україною вирішила розпочати саме з концерту у Тернопільському ПК «Березіль», який відбудеться 21 листопада.

– Тернополяни та гості міста почують найпопулярніші хіти останніх років та кавер-версії творів, з якими я розпочинала свій творчий шлях до музичного Олімпу!Дуже чекаю цієї зустрічі, сподіваюся на  тепло, сміх, сльози, радість спілкування.Нас усіх об’єднає її величність – пісня.

Людмила ОСТРОВСЬКА