Українці стають відомими в Польщі і отримують премії «Людина року»

У програмі нашого європейського прес-туру, організованого Буським медіапорталом, був пункт приємної зустрічі з  ініціативною групою українців у польському місті  Бельсько-Бялому.  Оскільки дорога завжди вносить свої корективи, то наша екскурсія цим чудовим містечком у передгір’ї Бескидів  видалася миттєвою.

Поки їхали із вокзалу місця, де наша колега зі Львова  Ульяна Воробець зібрала, як сама сказала, щасливих українців, водій встиг нам показати розкішну  красу архітектури та чарівні гірські пейзажі.  Цей стосімдесятитисячник – колишній адміністративний  центр  Бельського воєводства, яке  після нової адміністративної реформи, з 1999 року,  увійшло до складу Сілезького воєводства.

Як сказав водій, Бельсько-Бялу називають  академічним центром. Не без гордості розповів, що тут функціонує Вища школа адміністрації,Вища школа фінансів та права, а також вища школа ім. Тишкевича. Для студентів  місто досить економічне і навчання тут коштує значно дешевше ніж, наприклад, у Варшаві.Чудово-помпезно дивиться з висоти вежі замок князів Сулковських на майдані  Болеслава Хороброго. За легендою із  XIII століття, польский принц Казімеж знищив тут розбійників  і збудував фортецю, навколо якої і почало розвиватися  місто. Тепер  там міський історичний музей. Імпозантний вигляд має  костел Мартина Лютера з неповторною  годинниковою вежею. Стародавня пошта. Багатоповерхівки тут  почали будувати в 70-80-ті роки. Гордістю міста  є Студія мальованих фільмів, яка випустила мультсеріал «Болек і Льолек». Цим хлопцям навіть є пам’ятник. Як і Рексу – улюбленцю дітвори.

Більше не вдалося  нічого побачити, бо поспішали на зустріч у місцевому Будинку культури. Там понад тридцять наших земляків, які вже роками живуть в Польщі, зібралися на  відзначення Дня незалежності України.

Дорогою на  поверхи розпитуємо Уляну, як вдалося об’єднати  людей.

– Ми з  Катериною Венглевською, коли я переїхала сюди з Варшави, вирішили, що в Бельську не вистачає культурно-масових заходів для іноземців і вирішили самі організувати щось цікаве. На ініціативу відгукнулися  Даніель Джевіт, Юстина Галка, Марцін Ожуг. Долучилася також  екс-посланка до Європарламенту Гражина Станішевська. Три роки тому ми вперше разом  святкували Великдень .З часом до товариства приєдналися Інга Суровієц, Олена Шостак, Людмила Гусєва, Марія Кравченко, Євгенія Балла та інші, які охоче почали брати участь  в організації свят. І так появилася ініціативна група «Українці в Бельсько».

За ці роки за спільним столом ми відзначали і Святвечір, і Великдень, свято Миколая і традиційне Івана Купала. Крім цього на запрошення відгукнулися теж представники Консульства України в Кракові, які провели інформаційну зустріч і зареєстрували усіх охочих на вибори.

Ініціативна група організовує не тільки культурно-масові заходи, але й допомагає співвідчизникам, які потрапили у важку життєву ситуацію. Допомагають порадами і завжди раді новим друзям.

День незалежності України  ентузіасти відзначають вперше. Вразила  тепла домашня атмосфера з тістечками, пляцками, фруктами, чаєм. А ще – розмаїття  національних прапорів, різноформатне поєднання золота й синяви.  Неймовірно зворушливою була сцена, коли  нам доручили роздати жовті і блакитні сердечка і всі писали на них побажання для України, а потім їх прикріплювали  в загальну картину , яка мала потужний посил  позитиву, віри у здійснення задуманих бажаннь. Активно за створення полотна взялися присутні на святі  діти, а серед них і красунечки пані Воробець: Христинка, Тетянка, Софійка і козак Олексій.

Не казатиму про відсотки цього потоку, але найчастіше на символічному сердечку звучало слово «мир», далі  бажали процвітання, достатку , розквіту, щастя, свободи і незалежності. Теплі слова про  рідну землю говорили Ольга і Ярослав Торяники, Юлія Овсянник, Єва Максименко. Зворушливі  вишиванки тут носять лише на свята. У пані Уляни їх кілька. Одну з них вишила полька. Бо ж у  нашої колеги тут повно друзів. За перші два   роки праці вона  стала відомою особою  в Польщі,  потрапивши в номінацію  «Громадянське суспільство» премії «Людина року» від Gazeta Wyborcza. Це стало для неї  величезним приємним сюрпризом.

– Я якось непомітно робила свою роботу, яка фактично є благодійною. На моєму рахунку понад  500 людей, яким ми помогли – юридично підтримували тих, хто потрапив в заробітчанські халепи. Рада, що вдалось потрапити в дванадцятку найдостойніших людей Польщі. Як  адміністратор та журналіст, готую юридичні матеріали для допомоги українцям. Окрім цього, займаюсь інтеграцією, тобто допомагаю краще пізнатись між собою українцям в Польщі та місцевим полякам. Ми організовуємо різні спільні  заходи.

Паралельно ми почали робити на YouTube короткі ролики для українців: де недорого поїсти, чим доїхати, як виглядають різноманітні посвідчення, документи і таке інше. Це такий собі набір перших кроків та лайфхаків для життя в Польщі українською мовою.

З короткого спілкування у святковій обстановці, від спільно виконаних пісень у цьому чудовому товаристві  ще більше розумієш, що  рідна кров, не чужа, вона притягує земляків, підсилює  в намірах, звеселяє душу. Говорили про силу дружби, про те, щоб у наших людей були гаразди де б вони не жили, бо ж нашого цвіту по всьому світу. Одне спільне побажання звучало так: «Щоб  джерело нашої віри, надії і любові до України було повноводним, потужним і співучим!».

Людмила ОСТРОВСЬКА,  Тернопіль-Бельсько-Бяла, Польща.