Де на Тернопільщині можна смачно поїсти і зупинитися на ночівлю з пригодами

Чим відрізняється погляд на місце очима звичайного туриста та очима блогера, які місця Тернопілля можуть замінити мандрівку за кордон, і чому подорожувати своєю областю зовсім не нудно. Про це та інше я поспілкувалась із тернополянкою Мариною Дашкевич.

Вона не тільки любить мандрувати, а й розповідати про свої подорожі. Це робить у блозі «В пошуку пригод».

— Марино, трохи більше року тому ти почала вести блог, де пишеш про свої мандрівки. Що тебе спонукало до цього?

— Близько чотирьох років я подорожую Тернопільщиною. Спершу писала замітки в Фейсбуці, виставляла фотографії цікавих місць та подій. Згодом зрозуміла, що мені цього замало — я хотіла масштабніше розповідати й показувати, яке в нас красиве, різноманітне та незвідане Тернопілля, щоби спонукати якнайбільше людей побачити цю красу на власні очі.

Якось я познайомилась з українськими блогерами — час від часу вони приїздять до нас в область, а потім пишуть про свої мандрівки. Мені сподобалось, що у них інше бачення світу та його сприйняття, ніж у пересічних людей. Я захотіла спробувати вести блог, спершу було трішки важко, але за підтримки близьких і доречних порад блогерів мені це вдалося.

— Як змінились твої подорожі після того, як ти почала описувати їх?

— Мої мандрівки стали цікавішими та насиченішими, навіть більш активними. Адже мені потрібно зробити багато фотографій, зловити яскраву мить, зібрати інформацію про об’єкт і глянути на нього чи подію під різними кутами.

Тепер, коли кудись приїжджаю, одразу думаю, що писатиму про це місце, які мені потрібні фото, аби передати атмосферу. Блогер — це фільтр, який пропускає через себе море інформації та ділиться з читачем тільки найціннішою.

— Що ти оглядаєш перш за все?

— Спершу я намагаюсь осягнути місце в загальному, відчути його атмосферу, зрозуміти, що я відчуваю до нього. Дуже люблю стару архітектуру, місця з історією, де, здається, стіни зберігають пам’ять про минуле. Також приділяю увагу інфраструктурі. Адже кожна стаття — своєрідний маршрут, яким йде читач, а туриста вона орієнтує на місцевості.

— Які акценти розставляєш у своїх дописах?

— Для мандрівника важливо не лише щось цікаве побачити, а й почувати себе комфортно, розуміти, що у нього буде нагода перепочити, смачно поїсти, зупинитись на ночівлю. Адже щасливий турист — той, котрий смачно поїв і добре відпочив.

Як на мене, мандри — це, перш за все, емоції, тому я намагаюсь не лише розповісти про те, що можна побачити, а й відчути.

— Ти назвала свій блог «В пошуку пригод». Розкажи, яка мандрівка була найбільшою пригодою для тебе?

— Для мене кожна подорож — це захоплююча пригода. Але бувають мандрівки, від яких перехоплює подих — вони закарбовуються в пам’яті. Для мене такі — це політ на повітряній кулі над Тернополем, сплав на катамарані Дністром, подорожі в печери Тернопілля. Я не можу обрати якусь одну мандрівку, бо кожна з них надзвичайна й всі наповнені адреналіновим задоволенням. Сподіваюся, найбільша моя пригода чекає попереду.

— Описуючи подорожі, чи ставиш перед собою певну мету чи завдання?

— Я хочу, щоб якнайбільше людей дізналося про Тернопілля. Адже наш край унікальний: з багатою історією, самобутньою культурою, гостинними людьми, надзвичайними природніми скарбами та неймовірною архітектурою. Тому я поширюю інформацію про туристичні цікавинки області всіма доступними мені способами: пишу статті й розповідаю особисто, вчуся проводити екскурсії (маю невеликий досвід, навіть працювала з іноземцями).

— Остання в часі твоя мандрівка — до Бучача. Ти дуже тепло відгукнулась про нього. А цікаво, чи є у тебе фаворити серед тернопільських міст/сіл?

— Я дуже люблю Бучач, хоча захоплююся всіма містами та селами Тернопілля, де побувала, адже кожне з них ексклюзивне, має свою історію та зберігає свої таємниці. Особливо мені подобаються містечка-музеї, як Бучач, Чортків, Бережани, зручно, що до більшості туристичних об’єктів там можна дістатися пішки.

— У розпалі туристичний сезон. Розкажи про тернопільську альтернативу морям і горам, місця для тих, кого приваблюють руїни давніх культур, і для тих, котрі надають перевагу екстремальному відпочинку.

— На Тернопіллі кожен може спробувати дуже різноманітнітний відпочинок. Область потрібно асоціювати із цифрою 100: близько 100 печер, більше 100 визначних архітектурних пам’яток, понад 100 річок і ставків, майже 100 природніх пам’яток. Тож щось цікавеньке є для кожного мандрівника.

Моря в нас немає, але є одна з найкрасивіших рік України — Дністер, яка утворює Дністровський каньйон з унікальним кліматом. У нашій області розташований найвищий штучний рівнинний водоспад України — Джуринський. А ще як не згадати про дивовижної краси панораму Заліщиків!

З давніми культурами ще цікавіше — чого тільки вартує печера Вертеба, в якій розташована діорама життя трипільців, а ще в ній облаштовано музей у місці, де близько п’ять тисяч років тому проживали древні люди. Поруч — у селі Монастирок — одне з найпопулярніших місць сили з дуже містичною історією. Замків і палаців у області теж чимало, кожний із захоплюючою та переважно романтичною легендою.

До речі, в нас є свої гори — Кременецькі, які входять до Національного природного парку «Кременецькі гори», там для мандрівників проклали марковані піші- та веломаршрути. Скелі Дністровського каньйону — рай для геологів, не дарма їх називають книгою створення світу.

Екстремального відпочинку в нас теж не бракує: можна взяти участь у сплавах річками; можна спробувати політати — у Теребовлі на паратрайку (до речі, — це одна з моїх мрій), а на  парапланері — в Кременці; захопливий варіант — екскурсії печерами… І це аж ніяк не повний перелік, тож на Тернопільщині доступно багато цікавих і ексклюзивних видів відпочинку.

Запитувала Анна Золотнюк.

Фотографії надані Мариною Дашкевич.

Джерелшо – Погляд