Селяни пишуть проекти і виграють конкурси. Про унікальний досвід розповіли тернополянам

Голова Попаснянської районної державної адміністрації – керівник  районної військово-цивільної адміністрації Луганської області Сергій Шакун і голова міської ради Попасної Юрій Онищенко не просто декларують гасло «Схід і Захід разом», вони наповнюють його змістом, справами і діями. Цими днями, перебуваючи у Тернополі з делегацією, вони зустрілися з нашим міським керівництвом, підписали меморандум про співпрацю. Хоч обміни думками, допомогою, делегаціями відбуваються  ще від того часу, коли над Донбасом  завис російський чобіт. Минулого року Сергій Шакун був у нас з головним лікарем районної лікарні. Після обміну думками і контактів  з Німецьким фондом,  медичний заклад Попасної одержав  обладнання, якого тут ніколи не було,  на 9 мільйонів гривень.  Багато тернополян-волонтерів  допомагали  військовим Попасної,  брали участь у звільненні міста, у визволенні сіл району. Тепер зустрічаються з бойовими друзями, однодумцями. Так у Збаражі, де побував  мер Попасної, випала нагода поспілкуватися з директором Збаразького коледжу із підсиленою військовою підготовкою Вадимом Ластовецьким, з яким неодноразово зустрічався на Луганщині. Попаснянські школярі на святкові дні стають тернополянами. А тернополяни  з гостинцями, книжками та іграшками часті гості Попасної.

– Коли наші учні повертаються додому, то немає захопленню меж. Розповідають про ваші красоти, про те, як тут все класно  і модерново, захоплюються традиціями, мовою, тішаться,  як радісно їх приймають місцеві жителі, – розповідає Сергій Шакун, з яким мені вдалося поспілкуватися при дуже щільному графіку перебування делегації  за програмою «Схід і Захід разом».

Сергій Вікторвич у політиці з 2005 року. За першою освітою – лікар. Потім, організувавши свій бізнес, закінчив Харківську юридичну академію.  А потім, як хобі,   став політологом. За його словами, життя змінювалося, хотілося самому бути його творцем, а не диванним спостерігачем. З початком війни його призначили  керівником АТО в Сєвєродонецьку, потім був там  кризовим менеджером. У 2015 році  керував селищем Новотошківське, де проходила лінія фронту. Вдалося за короткий час відновити 39 багатоповерхівок, повернути людей у відбиті будинки. Коли прийшов туди було 260 людей, а потім повернулися, повірили. Тепер 800. Ми відремонтували будинок культури, школу, садочок. Починали з 15 дітей, а за два роки і там, і там уже було по 90. Потім  пана  Шакуна призначили  головою Попаснянської РДА. І ось уже два роки він на цьому посту. Ми це так довго обговорювали, бо  приміряли Президентське крісло і співчували, як нелегко буде в ньому обжитися новообраному главі держави.

– Державна лікарська посада, свій бізнес – це зовсім не те, що потрібно у масштабах роботи навіть з громадою. Спочатку було дуже складно,   корупція в нас, як і в усій державі – стійка і витривала. Рвеш в одному місці, в другому вузлами зав’язується, – відкрито ділиться досвідом голова РДА. -Треба, щоб усе було прозоро. Приходили домовлятися про якісь оборудки місцеві ділки. Я просив зачинити двері з того боку. Тісно з поліцією співпрацюю, завжди на зв’язку. І це дало результати. Лисичанський кар’єрний  завод у нашому селі Малорязанцеве орендував  розробки корисних копалин і платив на  рік 56 тисяч гривень. Ми кілька разів збиралися громадою, юридично перевірили. Тепер офіційно завод сплачує в казну селищної ради -2 млн. грн. Є різниця? Тепер їхня рада може і школу утримувати, і водогони зробити, а раніше на канцтовари випрошували. Ми всього за 5 місяців  збудували розбитий вщент міст  через річку, що з’єднує Бахмут і Попасну  і вернули державі зекономлені 400 тисяч. У  районі за ці два роки  вивели з тіні майже тисячу га землі. Зобов’язали реєструвати кадастрові номери. Тому нічого страшного немає в тому, що курс України продовжуватиме свіжа людина. Всього можна навчитися. Головне , щоб була команда однодумців, – резюмував керівник районної військово-цивільної адміністрації Луганської області.

Потім він аргументував, чому його турбували результати виборів. Працівники виборчих  дільниць  району, а це найбільший і найгустонаселеніший район України, були шоковані результатами екзитполу. Відразу злякалися, чи не доведеться назад повертатися в російське минуле, адже всі школи району перевели на українську мову навчання, люди уже побачили оскал «руского міра».

– І вже не знаю, хто кого більше запевнював: чи я їх , чи вони мене в тому, що назад дороги нема, ми уже не віддамо завойовані позиції ні в економічній, ні  в духовній сфері, – зізнається  Сергій Вікторович. – Люди змінилися, свідомість запрацювала. Вони сказали, що самі підуть до столиці, якщо відчують, що щось робиться не так.

– Прикро, що треба було такої великої біди, яка нас викристалізувала, як націю, повернула пам’ять про коріння, навернула до України, – продовжую думку мого візаві.

– Дуже складно, що в нас є села завезені з Росії, без роду-племені. Вони й дали підтримку Росії. Тепер  відсиджуються, нарікаючи, як усе погано. Але ми хочемо їхніх дітей долучати до програми «Схід і Захід разом», будуємо довіру від шкільної парти. Росте нове покоління, інше, креативніше. Є  і  нащадки козаків, які берегли Україну в собі на генетичному рівні. Я зацікавився своїм родоводом, відкрив, що діди-прадіди із козацької вольниці, у 17 столітті прийшли із Західної України на  цей берег. Батько попаснянин, розмовляв тільки російською, а на літо через річку мене возили на канікули до бабці і дідуся, де я ставав українськомовним. Чим гучніше стріляють, а від нас три кілометри до «передка», тим активніше люди очищаються і   працюють.  Ми кілька років поспіль проводимо фестивалі борщу, вареників. Це свято! І якщо хтось починає рахувати, як це багато грошей іде на вітер, то я чітко відповідаю, що бюджетні гроші на це не йдуть, це громадська ініціатива, люди цього хочуть. Ми проводили років п’ять у Переможному близько Луганського аеропорту  «Лемківську ватру», там було багато переселенців з Польщі, Західної України. Росіяни вщент розбили село, тепер не проводимо. Мрію у вас побувати в Монастириськах на цьому лемківському святі, – каже  Попаснянський голова РДА.

Я навіть боюся запитувати про хід реформ, адже розповідає, що  стріляють інколи не тільки в тій третині району, що окупована, долітає інколи і  до сірої прифронтової зони, яка так і лишається для них червоною. Сергій Шакун сміється і каже, що все так, як і в Україні, стверджує ще раз, що Попасна і Попаснянський район – це Україна, як і весь Донбас. Ми ж єдині. Первинна ланка медичну реформу  витримала успішно. Найголовніше, що проблем із спеціалістами у них немає. Вони надають квартири спеціалістам. Громада не дає спокою, хочуть вдосконалювати територію, толокувати. Є у них  бюджети участі, спочатку невеличкі два проекти попаснянська молодь виграла: лавочки, світло, тротуар зробили. Сільські тепер пишуть проекти. Уже є конкурс.

– Мені це дуже приємно. Люди розуміють, що Президент у під’їзді чи на подвір’ї не прибиратиме, децентралізація для того і є, щоб формувати громадянське суспільство. Люди з усього світу хочуть нам допомагати, то гріх опускати руки, – впевнено каже керівник військово-цивільної адміністрації Луганської області.

Я вкотре переконуюся у силі людського фактору в розвитку держави. Своїм розпорядженням цьогоріч пан  Шакун затвердив   Програму розвитку агропромислового комплексу Попаснянського району на 2019 – 2022 роки «Попаснянські харчі». З початком війни живність  і фермери, і приватний сектор пустили під ніж. Тепер починають обзаводитися худобою. Великих холдингів у районі нема, є невеликі фермерські господарства. Пшениці збирають по 30-40 центнерів з гектара. Поля розміновані, оброблені. Але настав час заохотити до виробництва і вирощування свого. Так і з’явилася Програма. Нею  передбачена  широка підтримка розвитку аграрного сектору району: садівництво, овочівництво, тваринництво, бджільництво. Цікаво, що участь можуть брати,  як сільськогосподарські підприємства різних форм власності,  так і представники індивідуальних господарств населення. Треба лишень звернутися із своєю бізнес-ідеєю та, у разі позитивної відповіді, отримати відповідну компенсацію.

Зокрема, в овочівництві планують  надати 50% компенсацію на придбання великої фермерської теплиці на 500 метрів квадратних, у садівництві – 47% компенсацію на придбання саджанців плодових культур, у тваринництві – 50% компенсацію на закупівлю охолоджувачів молока, якщо господарство утримує більше 4 голів корів, у бджільництві фінансова підтримка надаватиметься у розмірі 500 гривень за кожний бджолопакет при закупівлі не менше 10.Вже є люди, які звертаються зі своїми пропозиціями.

Все це надасть можливість споживачам отримувати якісну та безпечну місцеву сільськогосподарську продукцію та забезпечить нарощування обсягів виробництва та розширення ринків збуту.

Сергій Вікторович впевнений, що треба працювати в будь-яких умовах, бо життя не повторюється, діти ростуть, дорослішають. А війна… Вона гартує націю, активізує поступ і спротив. Він переконаний, що завершити її можна тільки дипломатичним шляхом. Ми маємо і собі,  і світові доказати, що Україна єдина, що Схід і Захід разом.

Людмила ОСТРОВСЬКА