У Тернополі відзначили ювілей найстарішої в Україні громадської організації

У Тернопільському академічному обласному драматичному театрі ім. Т. Шевченка відбулася урочиста академія з нагоди 150-річчя Всеукраїнського товариства «Просвіта».

Було багато квітів, нагород,  щемних, хвилюючих моментів, зворушливих  глибоких пісень, славнів мові, просвіті і тим, хто щоденною працею робить життя добрішим, кращим і красивішим.У нелегкий час  новітньої боротьби за українську державність і територіальну цілісність, такий поважний ювілей  найстарішої в Україні, наймасовішої і найавторитетнішої громадської організацієї став   не лише підбиттям підсумків її роботи  за останні три десятиліття , а й  ініціював  думки  про майбутнє організації, її перспективи. Всі виступаючі, а це представники влади різних рівнів,  активісти громадських організацій,   відзначали, що «Просвіта» -це більше, ніж товариство, це спосіб життя і мислення кожного свідомого українця.

Штрихи історії. Товариство “Просвіта” виникло в 1868 році у Львові. Місією організації було поширювати освіту серед свого народу, стверджувати культуру, українську  мову, традиції, консолідувати  спільноту  під егідою української національної ідеї. Просвітянський рух виник, як протест проти колонізаторської політики тодішньої Австро-Угорської імперії  і москвофільства, яке ідеологічно було опонентом  всього українського. Це ж яка величезна потреба була в початкові самоідентифікації  як еліти, яка далекоглядно взялася за справу, так і простих людей, які хотіли того променя світла. На теренах краю першим просвітянином став , очоливши філію у 1876 році,  голова  міської управи  Володимир Лучаківський. Екс-голова обласної організації «Просвіта» Петро Шимків у своєму виступі на урочистій академії відзначив неймовірний розквіт  організації  у 20-30 роках  минулого століття. Тоді з»явилися  бібліотеки, друкарні, книгарні, школи, народні театри, кінотеатри, музеї, народні Доми, які до сих пір служать людям чи будинками культури, чи центрами  духовного відродження.

– За короткий час  світло науки  дійшло  до найвіддаленіших закутків Галичини,- сказав Петро Шимків. – Це унікальне явище в історії України, своєрідна форма об’єднання та самоорганізації українців у всіх сферах суспільного життя ,зокрема, у збереженні своєї ідентичності, історичної пам’яті, мови, духовності.

Петро Шимків закликав хвилиною мовчання  і молитвою згадати всіх, хто долучився до розвої  патріотичної організації і відійшов у засвіти.

Голова  Тернопільської міської «Просвіти» Дарія Чубата, яка  ось уже майже 30 років  вірою і правдою служить в товаристві, наголосила на вагомості цієї структури. Бо організації довелося здолати складний шлях.У соркових-  багнетом і чоботом пройшлася просвітянськими закладами польська влада, а добив  національний український рух у 39 році совєцький режим. Довелося іти в підпілля і на  довгих 50 років забути про  просвітянську роботу.  Столітній ювілей «Просвіти» у 1968 році відзначали лише  закордонні українці. У 1988 році патріотам, нащадкам просвітян, вдалося створити  Товариство української мови імені Т. Шевченка. З цього кроку почалося відновлення   просвітянського руху. У 1991 році  Товариству повернули  назву «Просвіта» ім. Т. Шевченка. Це, без перебільшення,   перша масова організація, що об’єднувала українців у боротьбі за незалежність України та її розбудову.

– У ювілейний рік  «Просвіта» отримала друге дихання. Адже саме в часи, коли боротьба за українську ідентичність, українську державність виходить на перший план, суспільна значущість товариства  зростає в рази,- сказав  чинний керівник обласного осередку «Просвіти» Святослав Абрам’юк. – Виховання національної свідомості українця було основною причиною створення «Просвіти». Зараз дуже важливо залучати молодь в  Товариство, що впродовж 150 років об’єднувало кращих синів і дочок України під смолоскипом свободи.

В актовій залі Тернопільського обласного драматичного театру зібралися просвітяни зі всіх первинних осередків, представники дружних до них громадських організацій. Кожному є що розповісти, чим поділитися.

Голова Кременецького  районного  об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» Ліля Следзінська  намагається, щоб просвітяни йшли в ногу з часом, організовує нові форми роботи. Так вони  зініціювали рух  за  спадкоємність поколінь. Уже чотири роки в Кременці діє  відпочинковий табір для дітей, внуків і правнуків просвітян «Лісова школа».

– Там діти навчаються слухати природу, любити її,   розвивають знання про навколишній світ, – говорить пані Следзінська. – У нас розкішна бібліотека, якої нема  ще деінде. Понад дві тисячі книжок маємо у книгозбірні товариства, які прислали нам просвітяни з діаспори. Ось недавно наша колега Любла  Василів-Базюк прислала  з Торонто, де вона мешкає, дві пачки книжок свого авторства. Серед них про голодомори в Україні.

Кременчани привезли  з собою виставку експонатів свого музею. Портрети сподвижників, публікації про добрі справи, про все те,   що засвідчує здобутки  товариства на ниві утвердження української національної ідеї, розвитку національної культури, відродження історичної пам’яті, формування національної свідомості та піднесення духовності і добробуту рідного народу.  Заліщицька районна організація «Просвіта» на чолі з Йосипом Децовським   переймає досвід колег з Кременця.

– Нам  є чого повчитися і в них, і в Теребовлі, в Тернопільському районі,- говорить  пан Децовський. – Хочемо, щоб  просвіта була  системною.Не одне якесь питання вести, скажімо, українська мова, а й  земельних стосунків, екологічного виховання.Ми так плануємо, щоб кожен із семи членів правління  тримав під контролем свій напрямок, а потім звітуємося і визначаємося з подальшими кроками, заходами. Ось зі мною  Михайло Сапелюк. Він книговиданням займається, краєзнавством.  Володимир Глоба – менеджментом. Я  забезпечую зв’язок із зовнішнім  світом. Я спілкуюся з просвітянами Рівненської області, Івано-Франківської, Чернівецької, порівнюю їхню роботу з роботою нашої обласної організації і хочу, щоб наша була кращою, ефективнішою. Нам є чого навчитися в сусідів.

Голова «Союзу українок» Борщівського району Марта Кузьмич розповідає, як вони з незмінним впродовж 30 років   керівником «Просвіти» заслуженим журналістом України Петром Довгошиєю беруть участь в  культурному  житті району, виступають на  урочистостях з нагоди визначних дат світочів української літератури, культури, історії. Велелюддя збирають «Літературні рапсодії». Дуже багато роблять  для популяризації Шевченкового слова. Цьогоріч родини читали твори генія.

Голова обласного товариства ім. Б.Лепкого Богдан Кусень тішиться, що так багато зібралося в залі людей натхненних,  вірних і відданих справі просвітництва.

-150 років – поважний ювілей, – говорить пан Кусень. – За ці роки сформувалося не одне покоління українців, вихованих на книжках і заходах просвітян. Багато з них стали активними учасниками  національно-визвольного руху. Саме просвіта стала фундаментом української державності.

Семен Боцій, який  очолює товариство  Вчителів, активно співпрацює з Тернопільською міською «Просвітою».  Разом з Даріє Дмитрівною зустрічає гостей зі сходу України,  допомагає в організації заходів  з популяризації та чистоти української мови. Багато дає співпраця  з Всеукраїнською координаційною радою захисту державної мови.

Очевидно, що просвітянські форми і методи роботи, загартовані поколіннями патріотів, мусять розвиватися в ногу з часом, адаптуватися і модернізуватися новітніми технологіями.

Отець Сергій, виступаючи на урочистій академії з нагоди 150- річчя Всеукраїнського товариства «Просвіта», наголосив, що місія , яку закладали у фундамент організації тоді, животрепетна і сьогодні. Актуальна вона і на потім.

– Це місія  не лише просвітників, а кожного з нас, доброго і свідомого українця – нести національну ідею, патріотизм у наше щоденне життя, побут,- сказав сотрудник  архикатедрального собору непорочного зачаття Діви Марії о. Сергій. – Священик  Йосип Заячківський   150 років тому на першому установчому зібранні просвітян  говорив, що праця- це капітал, з якого треба сплачувати борги, коли до хліба свого доробитесь. А ще він заповідав, триматися свого народу, як би високо  не підняла доля і не відриватися від матері.

Ці слова можуть бути напутніми і  для сьогоднішнього багатотисячного  загону просвітян на всіх теренах, де живуть українці. У найближчі роки до їхніх  лав, як і в минулі часи, долучатимуться кращі представники українських еліт, щоб своїм прикладом та ініціативами зарядити якомога більше громадян нашої держави.Бо виклики сьогодення  спонукають до єдності, єдиномислія.

Активно присутні схвалили  звернення  центрального правління ВУТ»Просвіта» про об’єднання  в умовах введення воєнного стану заради захисту суверенної держави і її цілісності. У зверненні просвітян  зокрема йдеться: «Закликаємо все українське суспільство, пам’ятаючи наші жертви від Батурина до знищення української держави у 20-х роках минулого століття, до штучних Голодоморів 1932—1933 та 1947 рр., пролиту кров полег­лих захисників на Донбасі, стоячи уже перед очевидною загрозою путінського “русского міра” нашій територіальній цілісності й незалежності, об’єднатися навколо національних цінностей: сильної армії, державної соборності, української мови й ук­раїнської помісної церкви, української культури як визначальних чинників національної ідентичності». Тож, об’єднавши зусилля, маємо захистити і розбудовувати   українську державу, щоб нами пишалися ті, хто буде святкувати  200-ліття Товариства.

Урочиста академія з нагоди 150 річчя  ВУТ»Просвіта» зібрала багато творчих аматорських колективів ,  сільських хорів, у виконанні яких звучали патріотичні пісні.Заключну мелодію зі збірним хором під керівництвом заслуженого діяча мистецтв України Михайла М»якуша  «Реве та стогне Дніпр широкий» співав весь зал з повторм на «біс».

 Людмила ОСТРОВСЬКА