Реформі освіти на Тернопільщині може завадити брак вчителів

«Освітня реформа – просто про складне» – такою була тема семінару для всіх зацікавлених  у змінах, які відбуваються в навчальних процесах, у перспективах новацій і результатах. Хоч про результати ще рано говорити. Але зміни уже стартували  з прийняттям  Закону України  «Про освіту», ухваленого у вересні 2017 року.  Він  запустив  нову українську школу (НУШ), на черзі ухвалення  закону «Про загальну середню освіту». Це наймасштабніша довгострокова  реформа,  йдеться про  інтелектуальний потенціал 21 століття, його компетентності. А серед них теоретики реформи називають  – вільне володіння державною мовою, математична, загальнокультурна та екологічна обізнаність, підприємливість та іноваційність,  критичне та системне мислення, вміння конструктивно керувати емоціями, оцінювати ризики, приймати рішення, вирішувати проблеми. Уявляєте, яким буде життя, коли цього навчатимуть  зі шкільної парти?  Світ змінився, школа повинна хоч на півкроку йти попереду, бо змагання  за конкурентноспроможність уже не ведеться на рівні наявності в країні викопних багатств, школа покликана навчати жити в нових умовах, навчити дітей бути менеджерами свого життя.  Відставання в науковому та технологічному розвитку зменшує шанси на економічний та соціальний добробут. А це визначально для майбутнього України.

Кілька штрихів до загальної картини перспективи освітянської галузі.

З цього року НУШ започаткувала  дванадцятирічку. Чотири роки початкової школи, п’ять – базової середньої школи, яка називатиметься гімназією, і три роки профільної середньої школи, яка матиме ліцеї академічного та професійного спрямування. Незалежно від типу закладу учні отримають повноцінну  загальну середню освіту. В  академічному ліцеї можна вибрати для навчання предмети для поглибленого вивчення, а в професійному – паралельно із загальною середньою освітою школярі матимуть можливість отримати першу професію.

Отож,  450 тисяч першокласників 2018 року школи зустріли з новими підручниками й підготовленими викладачами. У 2022 р. запрацює базова школа, у 2027 р. –  профільна, у 2030 році з’являться перші випускники 12-річної школи. Це теоретична  інформація, з якої розпочала  семінар його ведуча  –  керівниця  громадської організації Центр інноваційної освіти «Тро.Світ»  Лілія Боровець.

Експертка у сфері освітньої реформи побудувала  захід креативно, давши можливість самим учасникам відчути на собі змодельовані ситуації різних представників  причетних і зацікавлених у  проведенні змін в навчальних закладах: учнів, батьків, директорів, управлінців. Неординарний семінар, на якому вчили і вчилися. Йшлося і про нову  систему контролю якості освіти. Атестації шкіл та інспекцій у районних управліннях освіти більше не буде. Якість освіти контролюватиме Державна служба якості освіти. Вона також буде періодично здійснювати інституційний аудит шкіл. Треба сказати, що  кардинальні зміни в освіті і медицині відбуваються на тлі укрупнення сільських громад, формування громадянського суспільства. Левову частку семінару виділили для обговорення  аспектів   взаємодії  децентралізації і введення цікавої для дитини  нової української школи. Адже  у новостворених  об’єднаних територіальних громадах  уже відбувся  істотний перерозподіл повноважень між школами та органами управління освітою. Школи стали  самостійними у прийнятті рішень щодо змісту освіти, кадрових призначень, фінансово-господарської діяльності.

У Тернопільській області є вже такий досвід, оскільки область стала першопрохідцем адміністративної реформи. Хочемо ми цього чи ні, а держава в найближчій перспективі  лише платитиме зарплату вчителям  і забезпечуватиме  школи підручниками. Фінансування осередків навчання  покладено на плечі голів ОТГ. І тут дуже важливий особистісний приклад, людський фактор. Якщо голова усвідомлює важливість змін  у школі, вболіває за майбутнє України, то школам пощастило, якщо далекий від тривог освітян, то  доведеться залучати депутатський корпус і обґрунтовувати пріоритети.

Тетяна  Дячук –  начальник відділу  освіти у Новосільській ОТГ Підволочиського району. Громада  в перших рядах децентралізації, то ж із 2015 року ця школа живе за новими правилами. Голова громади Ілько Стахурський   відразу взяв під своє крило освіту, медицину і культуру. Тетяна Євгенівна єдина у відділі. Функції методичної служби поклали на педагогів опорної школи, які створили методоб’єднання. За ці роки громада оптимізувала освітній процес на своїй території. Колись тут було 4 школи і  3 дошкільних заклади. Тепер: опорна школа і 2 філії – навчально-виховні комплекси на базі  шкіл  1-2 ступенів і один дошкільний заклад. В опорній школі навчається 275 учнів, 36 довозять  із філій двома автобусами.

– Змінилося те, що нас у школі цікавить тільки процес навчання, партнерство з учнями, співпраця з батьками,- каже  пані Дячук.- Голова ОТГ забезпечує  школу всім необхідним, нема потреби залучати батьківські кошти. Раніше  фінансування до нас не доходило, осідало в школах  районного центру. Ми навчилися писати програми   підтримки добрих справ, адже на спільні  місцеві  і залучені гроші можна зробити більше і якісніше. У 2015 році ми в школі  за проектом сприяння поміняли вікна, потім котли твердопаливні поставили. Тепер стали учасниками проектів  Державного фонду регіонального розвитку. На цей навчальний рік ми мали 2 млн. грн. Класи оснащені за новітніми стандартами. Діти веселішими стали. Школи з  сільським головою завжди на зв’язку, директори разом із старостами щопонеділка  обмінюються інформацією, радяться.

Якщо пан Стахурський  на своєму місці,   вбачає у школярах майбутнє України, то є такі громади, як Смизька, що в Рівненській області, де  за  два роки роботи краяни  висловили недовіру голові. Але там працює потужний депутатський корпус на чолі з двома заступниками. Учасниця семінару,   заступник директора Смизької ЗОШ, голова методичного  об’єднання вчителів-словесників Смизької ОТГ Рівненської області Валентина Загоруйко  розповіла, що б»єдналися вони  в громаду два з половиною роки тому і відразу створили  відділ освіти, туризму, молоді та спорту. Є начальник і три спеціалісти, які курують  відповідні  галузі. На території громади було 5 шкіл. Тепер  – опорна має дві філії. Дітей довозять автобусами. Дитячих садочків – 5 так і лишилося.

– Чекаємо закону про  гімназії і ліцеї, у перспективі, згідно з цим законом, змінимо статус навчальних закладів, громада наша самодостатня і спроможна, – говорить пані  Загоруйко. – Заступник селищного голови  з гуманітарних питань, молодіжної політики Вікторія Костюк  ще півтора роки тому зібрала освітян і сказала, що потрібні зміни. То ж вони не з цьогорічного вересня почалися. Нам дають можливість знайомитися з досвідом інших шкіл, підвищувати кваліфікацію. В опорній школі – 500 учнів. Ми одержали на освіту  1 млн. 100 тис. і розділили на дітей, то ж філії пропорційно також одержали кошти . Батьки не здають гроші. Ми за кошти громади і субвенцію  обладнали кабінети географії, математики, хімії.  Біології був готовий. А докупили мультимедійний комплекс, телевізори. Вчителі використовують  це на уроках. Ідемо в ногу з часом. Участь у проектах, конкурсах  дала можливість обладнати спортивний майданчик із штучним покриттям, учні початкової школи одержали  пісочний стіл, фінську стінку. Назад уже ніхто не хоче, про райвно уже забули.

Досвідом поділилися і головні спеціалісти відділу освіти Теребовлянської міської ради  Олена  Мудра  та Надія Ульянова. Вони з вересня лише почали працювати в управлінні  освіти  Теребовлянської  ОТГ. Вони моніторять  і вивчають всі навчальні заклади, а їх багато в громаді – з філіями 20. Лише дошкільних  17.

– Відрадно, що реформа суттєво змінила фінансування, – каже  пані Мудра.- Громада -господар, тому не новина , що в школах поміняли двері, вікна, зробили ремонти. Тепер реалізуємо мрію дітей –   стадіон під накриттям. Діти змінилися, вони інші, ніж були їхні ровесники навіть 5 років тому.

Про ефективні зміни в підході до навчання учнів і  тих, хто їх навчає,  розповіла  завідувач відділу менеджменту, координації та комунікації методичних служб Тернопільського комунального інституту післядипломної освіти  Любов  Соболяк.  Щоб змінити навчання у класах, треба дорослим навчитися.

– Це світоглядна реформа.- сказала пані Соболяк. – Колись щоп’ять років вчителі за графіком підвищували кваліфікацію. Тепер ми відкриті ,реформи змінюють нас. В інституті  постійні тренінги. Великі надії покладають на  механізм «гроші ходять за вчителем»: педагог зможе сам обрати, де підвищити кваліфікацію, а держава за це заплатить. Я буваю на семінарах, мова йде і про   педагогічну інтернатуру для вчителів: майбутні педагоги повинні будуть відпрацювати рік у школі під керівництвом досвідчених наставників. Ми тримаємося на вістрі новинок, консультуємо  при створенні нових громад. Ви ж бачите, як по-різному  можна моніторити освітній процес. В одних громадах свої відділи освіти з одним чи кількома управлінськими  кадрами, інші делегували такі повноваження відділу освіти в районі. Про це все є на нашому сайті. Я помітила , що в умовах децентралізації, люди стали підприємливішими, ініціативнішими, відчули, що від них багато залежить.  Останні два роки змінили школи,  з’явилося новітнє обладнання. Я вірю, що настане час, коли ми не будемо говорити про  фінансування, матеріальну базу, а тільки про досягнення педагогів, досвід роботи. З цього року змінився формат навчання в першому класі, це ще не вся школа змінилася. Це та галузь, яка залежить від особистості вчителя. А не всі молоді і креативні  серед тих, хто набрав першачків, але це люди з досвідом.

Серед ризиків учасники семінару  в один голос назвали брак вчителів. За кілька років їх у сільських громадах шукатимуть зі свічкою. Головна причина невдоволення викладачів полягає в тому, що попри суттєве зростання зарплатні її середній рівень в освіті залишається нижчим, ніж середня зарплата в країні загалом (у 2018 році – близько 80%). Навантаження ж на педагогів і науковців зростає, адже реформа вимагає підвищувати якість освіти.

Але на цьому не хотілося б закінчувати. Обнадіює, що місцева влада може  ввести доплати вчителям, оплачувати житло… Може реформується і світогляд можновладців.  Бо оте наше «брак політичної волі та популізм» може заатакувати будь- які почини  заради власного піару,  особливо перед виборами. Хто зна яка влада прийде, у нас же нема наступності започаткованих процесів. А може саме з новообраних керівників почнеться  вміння продовжувати потрібне для людей, а не поспіх відмітиться в історії держави невіглаством…

Звичайно, хочеться вірити, що  все задумане теоретиками новацій  здійсниться, бо досвід країн –  лідерів  показує, що реформа галузі за  світовими стандартами вкрай необхідна.

Семінар «Освітня реформа – просто про складне» став  платформою   співпраці,  а краще, живлющим джерелом спільної справи теоретиків,  які досліджують світові новинки освітянської галузі, збирають і узагальнюють тенденції взаємозв’язку  соціальних процесів і розвитку суспільства  з практиками, які щоденно  рухають зміни в обраному  напрямку,  долаючи спротив людей байдужих і консервативних.  Як буде далі?  Покаже час.  Прагнення величезне до змін, але виклики і ризики також серйозні.

 Людмила ОСТРОВСЬКА