Про пригоди, які стаються у лісі і масові вирубки розповів колишній лісничий з Тернопільщини

– Колись я працював у Димері біля Києва, – усміхається колишній лісничий з Бучацького району Ярослав Цісарчук. – Це за 40 кілометрів від Києва. Пішли ми на полювання. А єгер там був такий, що за ним вічно, як кажуть в народі, золоті верби росли. Погнав пасти череду. Худоба напаслася. Жене додому. Рахує, дивиться, щось забагато на одну корову. Знов рахує – знов забагато. Ну що таке? Звідки ще одна корова взялася? А то не корова – то лосиха.

З тим самим єгером ми знову пішли на полювання. Ходили, ходили – нема нічого. Лишається десь метрів 20 до поля. Хто де кинув рушниці. А там зарослі, кущі. Один чоловік хотів обходити. Преться через ті кущі. Вибігає кабан і на просто нього. Він витягує з кишені мотузку і б’є кабана по рильці. Ми збоку бачимо, але не будеш стріляти, бо вони рядом. А він гамселить. То вже наробили шуму, а кабан попід нього і втік.

Ярослав Григорович працював лісником, потім помічником лісничого, згодом майстром лісу. Вісім років був депутатом Бучацької районної ради.

– У 2002 році пішли такі неурядиці в тому нашому лісовому господарстві, але я допрацював до 30 жовтня 2010 року, – говорить. – Тоді 30 жовтня були вибори до місцевих рад, в тому числі і до районної. Третій раз я вже програв до районної ради. Мене  на роботі ще терпіли, поки я був депутатом. Дерибанили ліс, а я противився тому. Як вже третій раз не пройшов, тоді моментом сказали: «Ви вже не працюєте». Звільнити мене не могли, тому що не було підстав, але вони взяли і скоротили обхід. Тоді при владі був Якович. Я в районній раді був від фракції «Наша Україна». Ви бачили, як їхали до Костільників. Бачили, скільки повирубували. Тут поляни. Як сюди йти, то з лівої сторони – поляна, поляна, поляна. Ще лишилося трошки бучини.

Там був гарний буковий ліс. Десь три гектари вирубали всплошну, а решту розрідили. Дуби винищили. Ліси дуже сплюндровані. Се почалося після того, коли Юлія Володимирівні прийшла до влади. Ви собі, як хочете, можете і не писати. Але вона тоді поставила по державних монополіях неспеціалістів. Тому все так. Бо якщо неспеціаліст, йому те байдуже – росте воно, не росте, гниє, пропадає. З того все почалося. До того часу про ліс дбали і ліси були в належному стані, і доглянуті, і охорона велась. Таких масових вирубок не було. Так повинищували, що вже нема що рубати. Тепер добивають те, що ще залишилося десь по схилах. Зараз кругом одні молодняки. І якби ще за тими молодниками доглядали.