Влада намагається перекласти відповідальність за підвищення ціни на газ

Хто винен у черговому підвищенні цін на газ і хто більше набрався боргів — останніми днями це стало черговою темою для суперечок, насамперед між таборами Порошенка й Тимошенко. – повідомляє gazeta.ua

“Зобов’язання зрівняти внутрішні ціни на газ із ціною імпортного Україна взяла, коли Гройсман ще був мером Вінниці. Меморандум із МВФ був підписаний 31 жовтня 2008 року. Фонд тоді очолював Домінік Стросс-Кан, а хто на той час був прем’єр-міністром — легко зазирнути у Вікіпедію”, — президент прозоро натякає на Тимошенко.

“Але хто б не був — такі зобов’язання носять не персональний, а міжнародно-правовий характер. Гроші брали одні, а повертати мусять інші”, — каже Порошенко, який посідав міністерські посади в урядах Тимошенко і Азарова-Януковича.

Задумка президентського табору зрозуміла — максимально пом’якшити негатив від підвищення тарифів на газ і тепло. Воно припадає на політично найгірший для влади час — прямісінько перед виборами.

Однак Порошенко у зацитованій заяві маніпулює. Адже меморандум із МВФ — це документ, чинний для конкретної програми, яка обмежена в часі. Отож немає підстав подавати підписані Тимошенко в 2008-му зобов’язання як такі, що їх досі має виконувати теперішня влада. Зміст кожного меморандуму — це результат переговорів між фондом та урядом, який претендує на фінансування.

Тим більше, що ситуація 2008 року має свої нюанси. Той, підписаний у кінці жовтня меморандум, було укладено під програму “стенд-бай” (угода про кредит. Країні гарантують, що зможе отримувати обумовлену суму іноземної валюти в будь-який час, протягом терміну дії договору. За умови дотримання домовленостей. — ГПУ) із загальним фінансуванням $16,4 млрд і терміном дії до кінця липня 2010-го. Тоді внаслідок світової економічної кризи Україна перебувала в ситуації, не набагато кращій за нинішню. Так само з величезним ризиком банкрутства — відповідно, з такою ж великою потребою міжнародної фінансової підтримки.

Навзамін очолюваний Тимошенко уряд обіцяв МВФ багато чого, в тому числі й підвищення тарифів. “Ми зрівняємо ціну вітчизняного та імпортного газу до кінця 2011 року. Поступове впровадження цього процесу розпочнеться 1 грудня 2008-го”, — сказала Юлія Володимирівна.

МВФ уже за кілька днів після підписання цього меморандуму — на початку листопада — відвантажив Україні перший транш $4,5 млрд.

Однак Тимошенко не була б собою, якби виконувала обіцяне.

Із 1 грудня 2008 року ціни на газ справді зросли. Але сталося це після рішення Ради національної безпеки та оборони, введеного в дію указом президента Ющенка. При цьому сама Тимошенко на засіданні РНБО голосувала проти підвищення тарифів.

Тобто — готувала й підписувала меморандум із чіткими зобов’язаннями, водночас відмовлялася їх виконувати, перекладаючи непопулярні рішення на інших. До слова, зростання тарифів на газ Тимошенко пообіцяла й у наступному меморандумі з МВФ, підписаному в квітні 2009 року.

Теперішня влада — не набагато краща: намагається перекласти відповідальність за непопулярні рішення, які є результатом уже їхніх зобов’язань. Підписи і Порошенка, і Гройсмана стоять під останнім меморандумом із фондом від березня 2017 року — він також містить обіцянку лібералізації цін на газ.

Невміння говорити чесно із суспільством є хронічною хворобою для мешканців владних будівель. Ситуація ж достатньо проста, аби її пояснити людям без маніпуляцій.

2019-го Україна має виплатити майже $14 млрд боргу. Без допомоги міжнародних фінансових інституцій їй загрожує банкрутство — і збитки, в тому числі для пересічних людей, від цього будуть вочевидь більшими, ніж від здорожчання газу. Наскільки обґрунтованою та справедливою є нова ціна — інше питання.

Очевидно, заплановані майже $4 млрд від МВФ за новою програмою “стенд-бай”, а також очікувані кредити від Євросоюзу й Світового банку мають допомогти Україні вижити.

Утім, водночас “згоріли” майже $9 млрд, що були доступні Україні за останньою програмою розширеного фінансування (EFF) із загальним бюджетом $17,7 млрд. І це вже питання невиконання своїх зобов’язань перед фондом теперішньою владою і її відповідальності за ризик банкрутства країни. Ситуація подібна до тієї, що сталася з останньою програмою макрофінансової допомоги від ЄС — Україна не спромоглася отримати третій транш на 600 млн євро.

Отож кожна влада насамперед має виконувати свою роботу професійно й відповідально. Тоді не буде потреби звинувачувати попередників — навіть якщо вони цього заслуговують.

Автор: Анатолій МАРЦИНОВСЬКИЙ