Тернопільська художниця в Іспанії працює з людьми, які постраждали від домашнього психологічного насильства

0
562

Тернопільська художниця Марія Ділай показала 35 емоцій, які переживає людина в сімейних стосунках психологічного насилля. В Іспанії вона продемонструвала виставку «Відродження мистецтвом». Отримала там премією і диплом Міжнародного інституту жінок. Художниця планує презентувати ці картини і в Україні.

Наразі Марія Ділай вчить іспанських дітей малюванню, а також працює з людьми, які постраждали від психологічного домашнього насильства.

– Більше року займаюся психологічною допомогою жертвам насилля за допомогою арт- терапії, – розповідає художниця. – Ця ідея виникли спонтанно, коли сама досліджувала питання власної душі, на які важко було знайти відповідь. Почала малювати внутрішні переживання, спілкуватися з психологами і психотерапевтами зі всього світу – Нова Зеландія, Португалія, Сполучені Штати, Україна.

Вважаю, що психологічне насилля є усюди. З розвитком інтернет-ресурсів і певним психологічним розладом можна стати вправним маніпулятором і агресором будь-де. Хоча захистити себе можливо тут, в іншій країні, де працюють певні закони захисту і відповідні центри і структури, які є у кожному селищі та містечку. При доказах психологічного насилля покарання жорстоке.

Від психологічного насилля страждають усі – і чоловіки, і жінки. Проте, як каже художниця, найбільш вразливі жінки і діти.

– За статистикою все ж таки більше дітей і жінок стають жертвами психологічного насилля, – продовжує. – Напевно тому, що вони беззахисніші перед холодним раціональним агресором. Хоча закон в Іспанії їх захищає. Дитина може в будь який час звернутися в поліцію і поскаржитися навіть на своїх батьків, які проявляють будь-який психологічний тиск. Таку дитину вилучають з сім’ї, а батьків карають. Захист дітей і жінок тут на першому місці.

У дітей і жінок, які живуть в умовах психологічного насилля формується рабська залежність від агресора. Як спосіб вилікуватися, розірвати нейронні зв’язки, які причинили травму, певну поведінку і страждання, арт-терапія – один з методів боротьби, зцілення і направлення на нове та щасливе життя.

Щоби людина, яка постраждала від психологічного насилля, зцілилася, потрібен час.

– Це залежить від глибини травми, – продовжує Марія Ділай. – Часто дитина, яка виросла в сім’ї, де проявляли психологічне, а то й фізичне насилля, звикає бути жертвою. Виростає, виходить заміж чи жениться і стає тією ж жертвою для свого партнера. Вона підсвідомо вибирає собі в партнери агресора, тому що не знає, як жити по-іншому. Звичайно, такі люди потребують довгого психотерапевтичного лікування і арт-терапія їм в поміч на багато років. Це не означає, що вони мають постійно працювати в групі з наставником і терапевтом. Є кілька етапів зцілення. Лікуватися потрібно протягом року. Коли при певних умовах з’являється та чи інша емоція, люди мають навчитися застосовувати терапію самостійно. Саме це їм передаю.

Спочатку ми опрацьовуємо страхи. Робимо висновки і виливаємо все, що накипіло, наболіло, на папір чи полотно. Лікуємо психіку і тіло, адже давно довели, що саме психологічні травми призводять до хвороб тіла. Ми позбуваємося усього негативного і зцілюємося за допомогою фарб. Правильне застосування арт-терапії допомагає навіть схуднути і побачити світ іншими очима. Вікова категорія різна. Групи формуємо за травмами і за віком. Неможливо проробляти одну психологічну травму дорослого разом з підлітком, якого, наприклад, ґвалтували. Це дуже важливі і серйозні моменти, коли треба обережно допомогти людині забути минуле і спонукати на нове щасливе життя. Нерідко бувають індивідуальні заняття. Батьки не хочуть, щоб про травму їх дітей дізнався ще хтось, тому працюю в таємниці.

Марія Ділай взялася за це неспроста. Художниця нарешті усвідомила, наскільки важливо бути психологічно вільним і здоровим.

– Все, що зі мною відбувалося в житті, всі ті переживання, все що не виходило, це наслідки психологічних травм дитинства, які я відчувала, і, слава Богу, викидала на папір, – ділиться. – Люди мого віку наполовину виросли в радянських школах, де масово застосовували насилля. Досі пам’ятаю, як перша вчителька била мене вказівкою по пальцях, коли мої літери мали різнобічний уклін. Цей епізод запам’ятався на все життя, бо він травмував психіку. Саме це я проробляла з допомогою психотерапевта і арт-терапії – позбутися страху написати літери в різні боки. Тепер лікую інших арт-терапією власної ідеї і я щаслива, бо живу недаремно. Люди вдячні, а я відчуваю насолоду від життя, що можу допомагати. Мені дуже подобається бачити результат – щасливі обличчя дітей і жінок, є також і чоловіки.

Я переживала психологічне і фізичне насилля в першому шлюбі. Не боюся про це говорити. Але тоді я цього не розуміла. Через мій страх, незнання, відсутність в Україні певних законів, відсутність підтримки не змогла вчасно забрати старшого сина від агресора… Поки зцілювалася, було вже пізно. Я впевнена, що не сама така. Найперше, що треба робити в Україні, це змінити законодавство про захист дітей і батьків, які страждають від психологічного насильства. Найперше, що можна зробити вже і зараз в Україні, це донести інформацію до кожного, що таке психологічне насилля, які критерії їх виявлення (приховане психологічне насилля), має бути цілодобовий телефон психологічної підтримки жертвам насилля. Створити центри допомоги, де будуть задіяні юристи, адвокати, соціальні працівники, психологи. Психологічне здоров’я нації – найважливіше понад усе… Хоча це ще питання –  чи потрібні психологічно здорові люди в Україні. Складається враження, що це просто невигідно певним агресорам при владі.

Так виглядає страх

Подібне Марія Ділай мріє творити і в Україні.

– В Іспанії мені відкрилися очі на багато речей, які теплять наші жінки, не знаючи своїх психологічних прав і критеріїв, –  розповідає художниця. – За кордоном такі центри допомоги існують давно, де висококваліфіковані психологи пояснюють постраждалим їх психологічні і, звичайно, фізичні права. Ображена жінка в Іспанії отримує всю належну їй фінансову допомогу. Їй шукають роботу, а поки не знайшли, допомагають оплачувати за житло, комунальні послуги і їжу. Для цього виділяють державні кошти.

В Іспанії жінки і діти настільки захищені з боку держави, що іноді цим маніпулюють.

– Нерідко в Іспанії жінки набивають собі гулі, – продовжує художниця. – Пишуть скаргу в поліцію на чоловіка, бо насправді мають матеріальні інтереси. Чоловіка вилучають із сім’ї, дружині залишать дім, соціальне забезпечення тощо. Але не все так просто. Коли виникає підозра афери, проводять медичну експертизу і за фальшиву скаргу карають – можуть позбавити волі чи оштрафувати.

Моя порада всім людям, які відчувають психологічне насилля. В першу чергу бігти до кваліфікованого психолога, проговорити проблему, яку треба виявити, бо виявити її не так і просто, якщо людина все життя живе в насиллі і звикла до цього. Як виявити? Перш за все на психологічне насилля реагує тіло. Наш мозок не обдуриш, навіть якщо ми не все розуміємо, то реагує тіло. Після розмови з психологічним насильником починаються дивні відчуття, а саме – горять щоки, тремтять руки, безсоння, потіють долоні, на душі шкребуть коти, нерозуміння ситуації, ступор, ніби вас оглушили чимось по голові, різке набирання ваги або різка втрата ваги до 3 кілограмів за одну розмову з психологічним насильником. Агресори не міняються ніколи, їх впливу можна позбутися, лише зачинивши міцно двері у своє життя. І повний ігнор. Тоді людина набирається сили і відновлюється до нового життя. Ну і не можу не згадати про арт-терапію.

Біль

Марія Ділай розповіла, що ця арт-терапія складається з чотирьох етапів зцілення.

– Спочатку жертва насилля почувається розгубленою, заляканою, не знає, як їй далі жити, бо весь час була залежна від агресора, –  пояснює художниця. – Цю першу стадію проліковуємо арт-терапією. Ціль – викликати у жертви гнів на агресора і всі ці емоції викинути на папір. Неважлива техніка. Важливі рухи і біль переживань, викинути агресію у символах. Це потім ретельно переглядає і трактує професійний психолог. Мета – повернути людині цілісність, усвідомленість того, що життя не закінчилося, а почалося з початку на краще. Друга стадія – позбутися болю чи вини, яку часто відчуває саме жертва за те, що трапилося в сім’ї. Усвідомлення того, що вихід є і весь біль певними рухами і фарбами залишається на полотні. Третя стадія – коли людина усвідомлює, що заслуговує на краще емоційне життя, волю, свободу з гідністю. Використовуючи арт-терапію, практикуємо медитацію і малювання, проговорюємо ці моменти, бажання і різні символи. Четверта стадія – це відродження до нового життя. Ставимо певні цілі, обговорюємо і малюємо у символах. Це дуже цікаво і справді допомагає людям позбутися психологічної залежності від агресора і забути минуле погане життя. Під час терапії люди часто плачуть. Дають вихід негативним почуттям, залишивши серце чистим від вини, залежності, болю. Цей метод арт-терапії допомагає не залягати емоціям далеко в середину, у підсвідомість і психосоматично виходити в різних болячках чи надлишковій вазі. Арт-терапія заліковує всі шрами і травми, дає старт у нове щасливе життя.

Дехто спитає, чи потрібна виставка з роботами арт-терапії. Потрібна. Тому що перше завдання арт-терапії – підняти самооцінку травмованої людини. Практично всі люди психологічного насилля в сім’ї мають понижену самооцінку. Виставка дає їм зцілення на завершальному етапі.

Брехня

Що таке психологічне насилля? Художниця навела кілька прикладів.

– Коли твоя половинка тобою маніпулює, тобто відмовляє тобі у чомусь, бо вважає, що ти йому щось винна і робить це дуже хитро, а жінка не розуміє, що і чому, –  пояснює Марія. – Коли перед твоїми очима кидає будь-які предмети. Коли не дає грошей на продукти для сім’ї і хоче використовувати лише твої кошти. Коли спілкується в чаті з іншими жінками, а тебе ігнорує. Коли робить все, щоб у тебе був поганий настрій. Говорить погані слова чи залякує. Відмовляє в близькості чи фізично причиняє біль. Якщо є такі ознаки морального придушення особи, усі іспанки звертаються зі скаргою у поліцію і щодо даної особи порушують кримінальну справу. Швидкий суд, втрата роботи назавжди і навіть тюрма у важких випадках або виплата компенсації. Жінки після таких подій дуже подавлені.  Арт-терапія допомагає їм вийти зі стану депресії.

Це так цікаво малювати людські емоції. Коли не знаєш, як висловити те, що почуваєш, починаєш підсвідомо малювати символи і отримуєш емоцію, ту, яку давно приховувала і не могла збагнути. Вихід цієї емоції породжує вихід травми на полотно і людина звільняється від тягаря, який носила в собі роками. Я так цим захопилася, що створила 35 картин з різними емоціями, які носила в собі все життя. Їх малювати непросто, адже спочатку треба сконцентруватися на власних почуттях, поряд має бути людина, якій ви довіряєте, згадати все, а згадуючи, розплакатись, тому що колись було боляче. І малювати, малювати,  малювати… Все, що є на серці, лишаємо на полотні.

Під прицілом

Художниця вважає, що картини, на яких зображені негативні емоції, не шкодять тим, хто їх споглядає.

– Звичайно, ці картини несуть в собі закодовану інформацію, викид негативної енергії і трансформації її в мистецтво, що за своєю природою не може бути шкідливим, – пояснює. – Адже ми не вимикаємо пісню про журливе кохання чи стрілецьку пісню про смерть воїна. Ми слухаємо, вникаємо, насолоджуємося і самі плачемо від голосу чи лірики у музичній терапії. Так і картина, вона більше не причиняє болю, вона лише є згадкою про нашу внутрішню боротьбу, з тим, що нас мучило, заважало спокійно спати чи травмувало психіку. Ці картини дуже особисті. За бажанням їх можна зберігати як згадку, можна показувати, хоча з психологічної точки для посилення ефекту дії на психіку людини їх варто було би спалити. Нехай відійде у вічність те, що трапилося.

Голод

В Іспанії на тему психологічного насилля видали книжку. На обкладинці – картина Марії Ділай.

– З міжнародними психологами ми зібрали групу людей, які пережили психологічне насилля і трансформували його в творчість, створили книгу, де увійшли історії і життя тих людей, які не побоялися розказати це дуже важливе питання на людях, – продовжує художниця. – На обкладинці моя картина «Відродження». Книжка доступна в інтернеті. Також її можна замовити в твердій обкладинці. Шкода лише, що російською мовою, тому що більшість жертв психологічного насилля – це жінки з пострадянського суспільства. Але там є вірші українською. Я була б рада, якби її переклали. Шукаємо можливостей. Автор книги – психолог і психотерапевт з Нової Зеландії Марина Осборн. Її писали в закритій групі у Фейсбуці. Травмовані люди надсилали свої історії.

Хочу додати, що в Україні жінки дуже закриті. Вони бояться говорити про свої біди чи психологічні проблеми. Це лише ускладнює ситуацію. Я розумію чому – бояться осуду, бояться розмов поза очі. Це дуже великий недолік нашого суспільства, ми до сих пір не навчилися допомагати один одному морально, а пліткуємо, розносимо бруд. В Іспанії трішки не так. Не скажу, що іспанці дуже толерантні, але вони вміють щиро підтримати і порадіти за тебе, чи поплакати разом, дадуть психологічну підтримку у будь-якому випадку. Недаремно перше вітання у них з незнайомою людиною – це два поцілунки в обидві щоки і обійми. Якась щирість і відкритість навіть до незнайомої людини. У Тернополі я собі цього не уявляю. На жаль.

Насилля в сім’ї
Маніпуляція
Агресія

БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ