Щоб купити хліба, 86-річна пенсіонерка з Тернопільщини йде пішки за 4 кілометри

86-річна Ольга Мороз із хутора Мартинівка Бучацького району, щоб купити хліба, іде за 4 кілометри до сусідньої Ромашівки Чортківського району. Мартинівка розташована за 12 кілометрів від Бучача. Сайту Про Те розповіла про себе.

Я з 32-го року, то багато пам’ятаю. І мої родичі памятают. Така колись була біда, що на жорнах мололи. Як кажут, пише  Гітлер до Сталіна: «Мелят жорна, як холєра». А Сталін відписує: «Що ще жорна сконфіскує». Млини позакривав. Він хтів знищити український нарід. Так ся збиткували.

Булам і вродлива, і всьо. Мама казала: «Віддавайся, віддавайся, бо він на тракторі, має гроші і будете жили». Та й так мене втрутила, як в баюру. Моя мама жила  88 років, але не мала пам’яти. Отак – десь би летіла. Запхалася до бджіл, якраз на Петра. Бджоли її обкусали і померла. Казали пасічники, що якби була дала їй горівки, то була би ще може і жила. Була здорова, бігала, не скаржилася ні на що. Та й такево життє. Позичене життє.

Я дурне зробила. Так довго копійку складала. Бо думала, що мої двоюрідні сестри жиют в Білобожниці і піду до них. Думаю, може я си там якусь хатину куплю. Складала, складала гроші. А чоловік каже: «Якби мали якийсь трактор, вже би і їхав». То я дурне зробила – купила тракторець. Вчора вон патиків привезли.

На хуторі є де тримати птицю. Я мала до сто штук єндиків. Воно пасеться. Троха продала, а троха порізала і тушонки зробила. Качки маю тай цєп’ята. А в селі так не годен тримати. Всьо обгороджене. Воно навіть травиці не має. Тут птиця пасеться та й тримаю ще.

Я неграмотна. Писати не вмію. Як розписатися, то розпишуся. Не було коли вчитися в школі, бо все пасти гонила.