Чи дотягнуть тернопільські роботодавці зарплати до рівня «полуниці в Польщі»?

«Роботодавці дають оголошення про роботу, а у відповідь – тиша. На вакансії, на які раніше приходили десятки, а десь і сотні резюме, тепер – нуль. Деякі спробували підняти зарплатню, і були шоковані, що резюме починали з’являтись, коли зарплатня збільшувалась у понад два рази. – пише у соцмережі Фейсбук Кирило Сергєєв. – За останні два тижні цю проблему чую від усіх підприємців, з якими бачився.

З боку працівників. Поспілкувався з безробітними знайомими і проблема підтвердилась – вони не хочуть йти на малі зарплатні. Один сказав так: «Останні пару років хапався за всі вакансії, і всюди були претензії щодо якості роботи. Дійсно, грошей катастрофічно не вистачало, і періодично виникали фінансові проблеми, тому замість роботи я вимушений був витрачати час на «гасіння фінансових пожеж», що часто призводило до втрати роботи. Більше так не хочу! Згадав, що раніше, за нормальної зарплати, я подовгу затримувався на посадах і претензій, як до працівника, до мене не було. Тож вирішив, що краще я зараз поголодую, але знайду роботу з нормальною зарплатнею, якої вистачатиме на життя, і де буду нормальним працівником».

Таку точку зору, в різних формулюваннях, висловили більшість безробітних співрозмовників. Я це оцінив, як певний, негласний бунт проти діючих на ринку зарплат. Та й давайте говорити відверто, ринкова – це та зарплата, за якою відбулась угода. Якщо працівник на таку зарплату не йде, то називати її ринковою передчасно.

Іншу точку зору висловив адвокат, який поїхав класти рейси у Чехію: «Я в Києві знімав квартиру, і тут знімаю, та в останні роки, мені мало де пропонували більше 15 тисяч гривень, яких не вистачало. А тут, уявляєш, я по 500 євро на місяць на депозит відкладаю … Депозит! В Києві у мене не було депозиту».

Підкреслюють проблему міграції і знайомі з будівельної компанії. Вони набирали некваліфікованих працівників, і ніхто не звернувся. Тоді направили своїх представників шукати робочу силу у навколишні села. Та ті повернулись майже з однаковими відповідями: «Дотягніть зарплати хоча б до рівня «полуниці в Польщі», бо інакше, розглядати вашу пропозицію просто немає сенсу». Забудовник з жалем прокоментував: «А реально, йому в Києві – 300 дол/міс з житлом, а проїдь зайві 600 км – одну ніч, і ось тобі ті ж умови з житлом, але вже за 1000 євро. Я вперше усвідомив проблему мігрції – тепер наш ринок праці вже не замикається містом і навіть країною, нам треба конкурувати із Заходом, і ми до цього не готові!».

Почув і таку цікаву думку: «Виїхали найбільш активна і професійна частина населення, а залишились або вже влаштовані, або нероби».

Роботодавці сподіваються, що все це сезонний фактор, який навіть назвали: «Проблема серпня». Але вересня вони чекали зі страхом. Бо якщо восени проблема не вирішиться, то доведеться сильно підіймати зарплати. І якщо для крупних компаній це значить – зменшити чистий прибуток. То для багатьох дрібних – це буде смертю бізнесу».